Думай i багатiй Наполеон Гiлл ОФІЦІЙНО ЗАТВЕРДЖЕНА ВЕРСІЯ. СХВАЛЕНО ФОНДОМ НАПОЛЕОНА ГІЛЛА • Абсолютний бестселер • Книжка, що змiнила свiдомiсть мiльйонiв людей • Офiцiйно затверджена версiя, схвалена Фондом Наполеона Гiлла Пiсля доленосноi розмови зi знаменитим мультимiльйонером та фiлантропом Ендрю Карнегi ще у студентськi роки Наполеон Гiлл вирiшуе прислухатися до його порад i на основi життевих iсторiй багатих та успiшних вивести унiверсальну формулу успiху, якою зможуть користуватися звичайнi люди, що не мають мiльйонних статкiв, але прагнуть досягнути вершин. 13 крокiв до багатства й успiшностi вiд Наполеона Гiлла – це дiевий шлях для кожного, хто вирiшив рухатися вперед. Наполеон Гiлл Думай i багатiй Передмова У КОЖНОМУ роздiлi цiеi книжки йдеться про секрет збагачення, який зробив заможними понад п’ятсот неймовiрно багатих людей, життя яких я ретельно аналiзував протягом тривалого часу. Уперше цей секрет вiдкрив менi Ендрю Карнегi понад чверть столiття тому. Розумний, симпатичний старий шотландець хитро й начебто ненароком пiдкинув менi цю iдею, коли я був iще хлопчиськом. Потiм вiн вiдкинувся на спинку свого крiсла i з веселим блиском в очах уважно спостерiгав за мною, аби переконатися, що менi вистачило кебети осягнути всю важливiсть щойно почутого. Побачивши, що я вловив його думку, вiн запитав мене, чи готовий я присвятити двадцять або й бiльше рокiв тому, щоб донести цю iдею свiтовi, тим людям, якi, не знаючи секрету, можуть прожити свiй вiк невдахами. Я сказав, що готовий, i, з допомогою мiстера Карнегi, дотримав слова. У цiй книжцi описано секрет, який тисячi людей застосували на практицi майже в усiх сферах життя. Ідея мiстера Карнегi полягала в тому, щоб донести магiчну формулу успiху, яка зробила його надзвичайно багатим, до людей, якi не мають часу розбиратися, яким чином заробляються грошi. Вiн сподiвався, що я зможу перевiрити й довести рацiональнiсть формули, спираючись на досвiд фахiвцiв рiзних професiй. Вiн вважав, що цю формулу мають вивчати в усiх школах та коледжах, а також дотримувався думки, що правильне ii висвiтлення здiйснить справжнiй переворот в освiтнiй системi, завдяки якому час навчання в школi можна буде скоротити щонайменше вдвiчi. Досвiд спiлкування з Чарльзом М. Швабом та iншими подiбними молодими людьми переконав мiстера Карнегi в тому, що бiльшiсть знань, якi дае нам школа, не мають жодного зв’язку з веденням бiзнесу, не допомагають заробляти на життя i багатiти. Вiн дiйшов такого висновку, наймаючи один за одним молодих i здебiльшого малоосвiчених людей, навчаючи iх правильно застосовувати формулу i розвиваючи в них надзвичайнi лiдерськi якостi. І навiть бiльше – його настанови зробили заможним кожного з тих, хто виконував його вказiвки. У роздiлi про Вiру ви прочитаете надзвичайну iсторiю про створення гiгантськоi сталеливарноi корпорацii в США завдяки зусиллям одного молодого чоловiка. На його прикладi мiстер Карнегi довiв, що формула працюе, якщо ви готовi працювати. Застосування цього единого секрету зробило молодого Чарльза М. Шваба улюбленцем фортуни. Ідеться не лише про грошi, але й про МОЖЛИВОСТІ. Грубо кажучи, конкретна формула, використана на практицi, принесла йому шiстсот мiльйонiв доларiв. Цi факти – а вони вiдомi майже всiм, хто знав мiстера Карнегi особисто, – дадуть вам чiтке уявлення, про що ця книжка й чого вона вас навчить за умови, що ви самi ЗНАЄТЕ, ЧОГО ХОЧЕТЕ. Ще до практичноi перевiрки секрету впродовж двадцяти рокiв його суть передавалася понад ста тисячам осiб, якi користувалися ним з особистою вигодою, як i планував мiстер Карнегi. Однi з них завдяки цьому секрету розбагатiли. Іншi вiднайшли гармонiю в сiм’i. Один священнослужитель настiльки ефективно використовував формулу успiху, що його заробiток склав понад сiмдесят п’ять тисяч доларiв на рiк. Артур Неш, кравець iз Цинциннатi, використав власне майже збанкрутiле пiдприемство як «пiддослiдного кролика» для перевiрки цiеi формули. Зрештою бiзнес пiшов угору i дав прибуток власникам. Вiн i досi процвiтае, хоча мiстера Неша вже немае серед живих. Експеримент був настiльки унiкальним, що рiзнi газети й журнали опублiкували про нього статтi бiльш нiж на мiльйон доларiв з найвищими оцiнками дiяльностi Артура Неша. Секрет передали також Стюарту Остiну Вiру з Далласа. Вiн був готовий до цього, настiльки готовий, що змiнив професiю i став юристом. Чи досягнув вiн успiху? Про це також буде окрема iсторiя. Я подiлився секретом iз Дженнiнгсом Рендольфом у день його випуску з коледжу, i вiн користуеться ним настiльки успiшно, що ось уже третiй термiн поспiль е членом Конгресу i завдяки секрету мае всi шанси прокласти собi дорогу до Бiлого дому. Якось, працюючи менеджером iз реклами в унiверситетi Ла-Салль (на той час то була, вважайте, тiльки назва), я мав за честь спостерiгати за тим, як ректор унiверситету Дж. Г. Чаплiн настiльки ефективно застосовував формулу, що Ла-Салль став одним iз найкращих вечiрнiх унiверситетiв краiни. Секрет, про який я веду мову, згадуеться в книжцi щонайменше сотню разiв. Я не говорю про нього прямо, тому що, як видаеться, вiн краще допомагае у випадку, якщо його просто залишити на виднотi для тих, хто ЙОГО ШУКАЄ i ГОТОВИЙ ним скористатись. Ось чому мiстер Карнегi так невимушено пiдкинув менi цей секрет, не назвавши його. Якщо ви ГОТОВІ скористатися секретом, то натраплятимете на нього щонайменше раз у кожному роздiлi. Я був би радий розповiсти вам, як дiзнатися, чи ви готовi, – але це позбавить вас величезноi користi, яку ви отримаете, вiдкривши це для себе самостiйно. Поки я писав цю книжку, мiй син, який на той час уже закiнчував коледж, одного разу взяв рукопис другого роздiлу i, прочитавши його, вiдкрив для себе цей секрет. Вiн настiльки вмiло скористався ним, що незабаром обiйняв важливу посаду iз зарплатнею вищою, нiж у середньостатистичного працiвника. Дещо про нього я розповiв вам у другому роздiлi. Читаючи цю книжку, ви, ймовiрно, на велику частину звiльнитесь вiд початкового вiдчуття, що вона обiцяе забагато. Також, якщо ви знеохоченi, вкрай виснаженi через подолання труднощiв, якщо ви спробували щось зробити i не спромоглися, якщо вам заважала хвороба чи якась фiзична вада, то iсторiя про те, як мiй син вiдкрив для себе формулу успiху Карнегi, може стати для вас тим справжнiм ковтком води в Пустелi Втрачених Надiй, який ви так довго шукали. Пiд час свiтовоi вiйни президент Вудро Вiлсон широко використовував цей секрет. Його передавали кожному солдатовi пiд час навчань, перш нiж вiдправити на фронт. Президент Вiлсон сказав менi, що секрет вiдiграв вирiшальну роль у зборi коштiв, необхiдних для вiйни. Понад двадцять рокiв тому високоповажний Мануель Л. Кесон (тодi постiйний представник Фiлiппiн), натхненний секретом успiху, здобув свободу для своеi краiни. Вiн вiдстоював незалежнiсть Фiлiппiн i став першим президентом цiеi вiльноi держави. Особливiсть цього секрету полягае в тому, що людей, якi вiдкрили його для себе, буквально пiдхоплюе хвиля успiху. Застосовуючи секрет i не докладаючи особливих зусиль, вони бiльше не зазнають поразок! Якщо ви не вiрите, прочитайте про тих, хто скористався секретом, i самi в цьому переконаетесь. Проте нiчого не бувае ЗАДАРМА! За секрет потрiбно заплатити, однак цiна не зрiвняеться з цiннiстю, що криеться в ньому. Жоднi грошi свiту не зроблять секрет доступним, адже його не можна нi купити, нi вiддати, – вiн-бо мае двi гранi. Перша грань – це готовнiсть. Секрет працюе однаково добре для всiх, хто готовий. Освiта з ним нiяк не пов’язана. Ще задовго до того, як я з’явився на свiт, секретом заволодiв Томас А. Едiсон, який, мудро використовуючи його, став провiдним винахiдником свiтового рiвня, хоч i мав лише три мiсяцi шкiльноi освiти. Секрет перейшов до його дiлового партнера. Той застосував його настiльки ефективно, що, хоча заробляв усього-на-всього дванадцять тисяч доларiв на рiк, накопичив величезнi статки i ще в молодому вiцi покинув справу, яка на той час активно розвивалася. Ви прочитаете його iсторiю на початку першого роздiлу. Вас вона мае переконати в тому, що багатство досяжне, що ви все ще можете бути тим, ким хочете бути, що грошi, слава, визнання та щастя приходять до кожного, хто готовий i рiшуче налаштований отримати все це. Звiдки я все це знаю? Буде добре, якщо ви зрозумiете це ще до того, як дочитаете книжку до кiнця. Ви зможете знайти вiдповiдь хоч у першому роздiлi, хоч на останнiх сторiнках. Пiд час дослiдження, за яке я на прохання мiстера Карнегi взявся i якому присвятив двадцять рокiв, я проаналiзував сотнi доль вiдомих людей, бiльшiсть яких визнали, що неймовiрно розбагатiли саме завдяки секрету Карнегi. Серед них: ГЕНРІ ФОРД ВІЛЬЯМ РІГЛІ-МОЛОДШИЙ ДЖОН ВОНАМЕЙКЕР ДЖЕЙМС ДЖ. ГІЛЛ ДЖОРДЖ С. ПАРКЕР Е. М. СТАТЛЕР ГЕНРІ Л. ДОЕРТІ САЙРУС Г. К. КЕРТІС ДЖОРДЖ ІСТМЕН ТЕОДОР РУЗВЕЛЬТ ДЖОН В. ДЕВІС ЕЛБЕРТ ГАББАРД ВІЛБУР РАЙТ ВІЛЬЯМ ДЖЕННІНГС БРАЯН Д-Р ДЕВІД СТАРР ДЖОРДАН ДЖ. ОГДЕН АРМОР ЧАРЛЬЗ М. ШВАБ ГАРРІС Ф. ВІЛЬЯМС Д-Р ФРЕНК ГАНСОЛЕС ДЕНІЕЛ ВІЛЛАРД КІНГ ЖИЛЛЕТТ РАЛЬФ А. ВІКС СУДДЯ ДЕНІЕЛ Т. РАЙТ ДЖОН Д. РОКФЕЛЛЕР ТОМАС А. ЕДІСОН ФРЕНК А. ВАНДЕРЛІП Ф. В. ВУЛВОРТ ПОЛКОВНИК РОБЕРТ А. ДОЛЛАР ЕДВАРД А. ФАЙЛІН ЕДВІН БАРНС АРТУР БРІСБЕН ВУДРО ВІЛСОН ВІЛЬЯМ ГОВАРД ТАФТ ЛЮТЕР БЕРБАНК ЕДВАРД В. БОК ФРЕНК Е. МАНСІ ЕЛБЕРТ Г. ГЕРІ Д-Р АЛЕКСАНДЕР ГРЕМ БЕЛЛ ДЖОН Г. ПАТТЕРСОН ДЖУЛІУС РОЗЕНВАЛЬД СТЮАРТ ОСТІН ВАЄР Д-Р ФРЕНК КРЕЙН ДЖОРДЖ М. АЛЕКСАНДЕР ДЖ. Г. ЧАПЛІН ДЖЕННІНГС РЕНДОЛЬФ АРТУР НЕШ КЛАРЕНС ДЕРРОУ І це – лише дещиця з-помiж сотень вiдомих iмен американцiв, чиi досягнення у фiнансовому та iнших аспектах життя е прикладом того, що люди, якi розумiють секрет Карнегi й використовують його, завжди досягають неабияких висот. Я ще не зустрiчав людей, якi, пiзнавши секрет i радо ним скориставшись, не домоглися значних успiхiв у своему покликаннi. З iншого боку, я не знаю нiкого, хто б, не володiючи цим секретом, якось себе виявив чи розбагатiв би. Отож я дiйшов висновку, що цей секрет як частина знання, необхiдна для самовизначення, набагато важливiший за решту будь-яких знань, якi ми отримуемо завдяки всiм нам вiдомiй «освiтi». Зрештою, що таке ОСВІТА? На це питання давно iснуе вичерпна вiдповiдь. Проте коли йдеться про шкiльну освiту багатьох iз цих людей, мало хто з них мае чим похвалитись. Якось Джон Вонамейкер сказав менi, що той невеликий багаж знань, який е в нього, вiн отримав приблизно так само, як сучасний паровоз отримуе воду: «поповнюючи запас на ходу». Генрi Форд нiколи не навчався в середнiй школi, а тим паче – у коледжi. Не подумайте, я не маю на метi применшити важливiсть освiти, але намагаюся пояснити вам, що людина, нехай i малоосвiчена, вiдкривши для себе секрет i правильно ним скориставшись, матиме високий суспiльний статус, розбагатiе i диктуватиме життю своi правила. Однiеi прекрасноi митi секрет, захований у цiй книжцi, просто стрибне до вас зi сторiнки й чiтко постане перед вами, АЛЕ ЗА УМОВИ, ЩО ВИ ГОТОВІ ДО ЦЬОГО! Тiеi митi ви впiзнаете його. Незалежно вiд того, коли це станеться (пiд час читання першого чи останнього роздiлу), уздрiвши його першi ознаки, вiдкладiть книжку i вiдчуйте значущiсть митi: то буде найважливiший поворотний момент вашого життя. Отже, ми переходимо до першого роздiлу, де я розповiм вам про свого дуже близького друга, який не приховував того факту, що побачив таемний знак, i чиi дiловi успiхи е прямим доказом того, що вiн таки вчасно зупинився й усвiдомив. Читаючи про нього та iнших людей, пам’ятайте, що всi вони також мали реальнi труднощi в життi, такi ж, як i ми всi. Наприклад, так само намагалися заробити грошi, вiднайти втраченi надiю, мужнiсть, задоволення та душевний спокiй або розбагатiти i насолоджуватися свободою тiла й душi. Пам’ятайте також: пiдгрунтям для створення книжки стали реальнi факти, а не вигадка. Я прагнув донести унiверсальну iстину, завдяки якiй усi, хто ГОТОВИЙ, зрозумiють не лише ЩО РОБИТИ, АЛЕ ТАКОЖ ЯК ЦЕ РОБИТИ i отримають НЕОБХІДНИЙ СТИМУЛ, ЩОБ ПОЧАТИ ДІЯТИ. І насамкiнець, перш нiж ви почнете читати перший роздiл, дозвольте дати пiдказку, яка допоможе вам розкрити секрет Карнегi. Отже, УСІ ДОСЯГНЕННЯ, УСІ БАГАТСТВА ПОЧИНАЮТЬСЯ З ІДЕЇ! Якщо ви готовi вiдкрити для себе секрет, то у вас в руках уже е його перша половина, а отже, ви з готовнiстю розпiзнаете i другу, коли настане слушна мить. АВТОР Роздiл 1 Вступ Людина, яка «надумала» стати партнером Едiсона ВОІСТИНУ, «думки матерiальнi», та ще й досить потужнi; вкупi з чiткою метою, наполегливiстю та СИЛЬНИМ БАЖАННЯМ вони перетворюються на грошi та iншi матерiальнi цiнностi. Трохи бiльш нiж тридцять рокiв тому Едвiн С. Барнс зрозумiв одну iстину: якщо правильно ДУМАТИ, можна РОЗБАГАТІТИ. Але усвiдомлення цього прийшло до нього не вiдразу. Ця iстина вiдкривалася йому поступово, i поштовхом було СИЛЬНЕ БАЖАННЯ стати дiловим партнером великого Едiсона. Однiею з основних характеристик Бажання Барнса була його визначенiсть. Вiн хотiв працювати з Едiсоном, а не на нього. Уважно стежте за тим, як вiн утiлював свое БАЖАННЯ в життя, i ви краще зрозумiете тринадцять принципiв, якi зроблять вас багатими. Коли це БАЖАННЯ, чи то iдея, вперше сяйнуло в його головi, вiн не мав можливостi це реалiзувати. На його шляху були двi перешкоди. Вiн не знав мiстера Едiсона особисто i не мав достатньо коштiв, щоб оплатити проiзд до Оранжа, штат Нью-Джерсi. Саме через такi елементарнi перешкоди люди здебiльшого вiдмовляються вiд своiх бажань. Але це було не звичайне бажання! Вiн був настiльки рiшуче налаштований будь-що знайти спосiб досягти бажаного, що зрештою наважився iхати в багажному вагонi, тiльки б не здатися. Товарним поiздом. Поставши перед Едiсоном у його лабораторii, вiн повiдомив, що мае намiр працювати з винахiдником. Багато рокiв потому Едiсон згадував про iхню першу зустрiч так: «Вiн стояв передi мною, наче звичайний жебрак, але в його очах було щось таке, що пiдказало менi, наскiльки рiшуче вiн налаштований отримати те, за чим прийшов. З багаторiчного досвiду роботи з рiзними людьми я навчився розумiти, що, коли людина справдi ЖАДАЄ чогось настiльки спрагло, що готова поставити на карту все свое майбутне, аби домогтися свого, вона точно переможе. Я дав йому шанс, який вiн так прагнув отримати, оскiльки розумiв, що вiн рiшуче стоятиме на своему, доки не досягне бажаного. Дальшi подii стали яскравим доказом того, що я зробив правильний вибiр». Не мае значення, що сказав тодi молодий Барнс мiстеровi Едiсону, важливо те, що вiн думав. Так сказав i сам Едiсон! Вiн потрапив до винахiдника не тому, що з’явився тодi на порозi його лабораторii, бо зовнiшнiй вигляд Барнса, очевидно, не справив на Едiсона гарного враження. Важливим було те, що тодi ДУМАВ Барнс. Якби кожен, хто читае цю книжку, розумiв вагомiсть цього твердження, не було би потреби продовжувати читати. Пiсля першоi спiвбесiди Барнс не став партнером Едiсона. Проте вiн отримав шанс працювати в його офiсi, виконуючи за мiнiмальну платню дрiбну роботу, абсолютно не цiкаву Едiсону, але надважливу для Барнса, адже так вiн мiг показати свiй «товар» потенцiйному «партнеровi». Минали мiсяцi. Очевидно, заповiтна мрiя, яку Барнс вибудував у своiй головi як ОСНОВНУ МЕТУ, не втiлювалася в життя. Але дещо важливе вiдбувалося в головi Барнса. Його БАЖАННЯ стати дiловим партнером Едiсона нестримно зростало. Правду кажуть психологи: «Коли ви справдi готовi до чогось, воно до вас прийде». Барнс був готовий до партнерськоi спiвпрацi з Едiсоном, навiть бiльше, вiн був рiшуче налаштований БУТИ НАПОГОТОВІ ДОТИ, ДОКИ ОТРИМАЄ БАЖАНЕ. Вiн нiколи не говорив: «Який у цьому сенс? Доведеться вiдмовитися вiд задуманого й пiти в продавцi». Натомiсть вiн завжди повторював: «Я прийшов сюди, щоб стати партнером Едiсона, i я доведу цю справу до кiнця, нехай навiть менi доведеться витратити на це все свое життя». І вiн справдi так думав! Уявiть, наскiльки iншою була б доля людей, якби в них була ЧІТКА МЕТА, якоi б вони постiйно дотримувались i яка би врештi-решт переросла у всеосяжну одержимiсть! Можливо, молодий Барнс тодi ще не знав, що, так уперто, рiшуче й наполегливо йдучи за своiм единим БАЖАННЯМ, вiн таки подолае всi перешкоди i врештi-решт отримае шанс, на який так довго чекав. І шанс з’явився, але не так i не тодi, коли на нього сподiвався Барнс. Така вже природа шансу. Вiн найчастiше приходить звiдти, звiдки його не ждуть, та ще й у виглядi невдачi або тимчасовоi поразки. Мабуть, тому багато хто не впiзнае його. Мiстер Едiсон якраз удосконалив новий офiсний пристрiй, вiдомий на той час як «диктувальна машина Едiсона».[1 - Фонограф. (Тут i далi прим. ред., якщо не зазначено iнше.)] Але винахiд не викликав особливого ажiотажу серед його торговельних агентiв. Вони не вiрили, що диктувальну машину можна продати запросто, не докладаючи великих зусиль. Барнс вирiшив, що це його шанс, який непомiтно пiдкрався у виглядi химерноi машини, що не зацiкавила нiкого, крiм нього та самого винахiдника. Барнс вiрив, що зможе продати диктувальну машину Едiсона. Вiн запропонував винахiднику своi послуги й одразу ж отримав нагоду. Барнс продав машину, i то так успiшно, що Едiсон пiдписав iз ним контракт на дистрибуцiю i продаж диктувальних машин по всiй краiнi. Так з’явилося гасло: «Зроблено Едiсоном i встановлено Барнсом». Їхнi дiловi стосунки тривали понад тридцять рокiв. Завдяки цьому партнерству Барнс не просто розбагатiв, вiн змiг довести, що «думати i багатiти» – можливо. Хтозна, у яку суму оцiнював Барнс свое БАЖАННЯ. Можливо, у два чи три мiльйони доларiв, але будь-яка сума здаеться незначною порiвняно з цiннiстю набутих ним конкретних знань про те, що невловимий iмпульс думки може набути своеi матерiальноi форми, якщо застосовувати вiдомi засади. Барнс, без перебiльшення, думкою привiв себе до партнерства з великим Едiсоном! Думкою привiв себе до багатства. У нього не було нiчого, крiм ЗНАННЯ, ЧОГО САМЕ ВІН ХОЧЕ, І РІШУЧОСТІ СТОЯТИ ЗА СВОЄ БАЖАННЯ ДО КІНЦЯ. У нього не було стартового капiталу. Майже не було освiти. Вiн не мав впливу. Але в нього були iнiцiатива, вiра й воля до перемоги. Цi неосяжнi сили зробили його правою рукою найвидатнiшого винахiдника всiх часiв. Тепер розгляньмо iншу iсторiю, де людина мала всi шанси розбагатiти, та не змогла, зупинившись за три кроки вiд своеi мети. За метр вiд золота Найчастiше ми зазнаемо невдачi, опускаючи руки перед тимчасовими труднощами. Але всiм нам властиво помилятись. Дядько Р. У. Дарбi, захворiвши якось на «золоту лихоманку», як i багато хто в той час, поiхав на захiд КОПАТИ Й БАГАТІТИ. Вiн не знав, що справжне золото в людськiй головi, а не в землi. Застовпивши дiлянку i взявши до рук лопату й заступ, вiн узявся працювати. Було дуже важко, але його жага збагачення була велика. Пiсля кiлькох тижнiв виснажливоi працi дядьковi нарештi пощастило, i вiн вiдкрив родовище. Тепер йому потрiбна була технiка, щоб видобути коштовний метал. Не сказавши нiкому анi слова, вiн прикрив копальню i, повернувшись до себе додому у Вiльямсбург, штат Мерiленд, розповiв своiм родичам та кiльком сусiдам, що вiдкрив «родовище». Вони скинулися грошима на необхiдне обладнання, i дядько разом iз Дарбi повернулися. Видобувши першу вагонетку руди, вони вiдправили ii до плавильнi. І виявилось, що iхня копальня – одна з найбагатших у всьому Колорадо! Добувши ще пару таких вагонеток, вони б сплатили борги. А пiсля того почали б стрiмко багатiти. Бури пiшли вниз! А вгору – надii Дарбi та його дядька! А тодi раптом щось трапилось! Золота жила зникла! Наче вони прийшли на поле чудес i не знайшли золотого дерева! Вони бурили, щосили намагаючись укотре вiднайти золоту жилу, та все дарма. Зрештою вони вирiшили ЗДАТИСЯ. Продали обладнання якомусь збирачевi брухту за кiлькасот доларiв i повернулися додому. Серед збирачiв брухту трапляються дурнi, але цей до таких не належав! Вiн зв’язався з гiрничим iнженером, щоб той оглянув копальню та оцiнив ситуацiю. Інженер пояснив, що проект не мав успiху через те, що його власники не знали про «геологiчнi розлами». За його пiдрахунками, золота жила була ВСЬОГО ЗА МЕТР ВІД ТОГО МІСЦЯ, ДЕ СІМ’Я ДАРБІ ПЕРЕСТАЛА БУРИТИ! Саме там ii i знайшли! Збирач брухту заробив мiльйони доларiв з однiеi копальнi, бо знав, що перед тим, як опускати руки, треба порадитись iз фахiвцем. Бiльшiсть коштiв, якi пiшли на обладнання, були зiбранi зусиллями тодi ще молодого Р. У. Дарбi. Його родичi та сусiди позичали йому грошi, бо вiрили в нього. І вiн таки повернув iм усе до цента, хоч це й зайняло в нього кiлька рокiв. Пiсля того мiстер Дарбi не раз повертав втрачене, бо зрозумiв, що БАЖАННЯ можна перетворити на золото. Вiн це усвiдомив пiсля того, як почав займатися страхуванням життя. Пам’ятаючи про те, як багато вiн втратив, ЗУПИНИВШИСЬ усього за метр вiд золота, Дарбi скористався досвiдом, який дала йому нова робота, просто повторюючи собi: «Я зупинився всього лише за метр вiд золота, але “нi”, почуте вiд людей, яких я переконую купити страховку, мене не зупинить нiколи». «Дарбi» – невелика компанiя, у штатi якоi менш нiж пiвсотнi людей i яка щороку продае страховок на суму понад мiльйон доларiв. Цього успiху вiн досягнув завдяки висновку, який колись зробив, опустивши руки на копальнi. Перш нiж досягти успiху, людина зазнае численних невдач i поразок. Коли нiчого не вдаеться i все летить шкереберть, найпростiше i нiбито найлогiчнiше – ОПУСТИТИ РУКИ. Саме так люди здебiльшого й роблять. Понад п’ятсот найуспiшнiших людей Америки розповiли автору, що досягли свого найбiльшого успiху якраз за крок пiсля поразки. Невдача – це лукава й пiдступна пройда з тонким почуттям iронii та хитрим пiвусмiхом. Вона захоплюе у своi тенета, коли ви майже торкнулись успiху. Урок наполегливостi за п'ятдесят центiв Незабаром потому, як мiстер Дарбi отримав учений ступiнь в «Унiверситетi набитих гуль» i вирiшив скористатися своiм досвiдом, набутим у справi добування золота, вiн мав щастя стати свiдком однiеi подii, яка допомогла йому усвiдомити, що «нi» не обов’язково означае «нi». Якось пiсля обiду вiн допомагав своему дядьковi молоти пшеницю в старому млинi. У того була велика ферма, де мешкали декiлька темношкiрих фермерiв-орендарiв. Дверi тихо прочинились, i маленька темношкiра дiвчинка зайшла до них i вмостилася бiля дверей – це була донька одного з орендарiв. Пiднявши голову, дядько побачив дитину i гримнув до неi: «Чого тобi?» Дiвчинка сором’язливо вiдповiла: «Мамуня просить у вас п’ятдесят центiв». «Іще чого, не дам, – вiдрiзав дядько. – Бiжи додому». «Так, сер», – вiдповiла дитина, але не зрушила з мiсця. Дядько знову зосереджено взявся за роботу i не помiтив, що дитина досi залишаеться стояти бiля дверей. Побачивши, що вона нiкуди не йде, дядько мiстера Дарбi накричав на неi: «Я ж сказав тобi йти додому! Зараз же, а то як дам!» Маленька дiвчинка вiдповiла на те: «Так, сер», – але нi на крок не зрушила з мiсця. Дядько кинув додолу мiшок зерна, яке щойно хотiв молоти, схопив клепку вiд бочки i посунув на дитину з виразом обличчя, що не вiщував нiчого доброго. Дарбi затамував подих. Вiн був упевнений, що стане свiдком убивства, бо знав лютий характер свого дядька. Вiн також знав, що тут, у цiй частинi краiни, темношкiрi дiти повиннi коритися бiлим людям. Коли дядько наблизився до дитини, та швидко зробила крок уперед i, глянувши йому в очi, щосили закричала високим пронизливим голоском: «МАМУНЯ МАЄ ОТРИМАТИ СВОЇ П’ЯТДЕСЯТ ЦЕНТІВ!» Дядько зупинився, на мить затримав на нiй погляд, а тодi, повiльно опустивши бочкову клепку додолу, запустив руку в кишеню, вийняв звiдти пiвдолара й вiддав iх дитинi. Вона взяла грошi й повiльно позадкувала до дверей, не спускаючи очей з чоловiка, якого щойно перемогла. Коли дiвчинка пiшла геть, дядько ще хвилин десять сидiв на ящику й дивився у вiкно бездумним поглядом. З жахом вiн думав про ту поразку, якоi щойно зазнав. Мiстер Дарбi теж замислився. Зараз уперше в життi вiн побачив, як темношкiре дiвча свiдомо пiдкорило дорослого бiлого. Як iй це вдалося? Що сталося з його дядьком, який iз розлюченого бика обернувся на слухняне ягня? Якою дивовижною силою володiла дитина, пiдкоривши собi свого пана? Цi та схожi запитання роiлися в головi Дарбi, але вiн нiяк не знаходив вiдповiдi на них, аж доки через декiлька рокiв не розказав менi цю iсторiю. Як не дивно, розповiдь про незвичайний досвiд я почув у старому млинi, на тому ж мiсцi, де з дядьком Дарбi сталась ота iсторiя. Дивним е також те, що на той момент я вже присвятив майже чверть столiття вивченню сили, яка дозволила неосвiченiй i неписьменнiй дитинi побороти розумного чоловiка. Коли ми стояли в цьому заплiснявiлому старому млинi, мiстер Дарбi знову переповiв iсторiю неймовiрноi перемоги, яку закiнчив словами: «Що ви на те скажете? Завдяки якiй силi мала дитина розбила вщент мого дядька?» Вiдповiдь на це питання ви знайдете в одному з принципiв, описаних у цiй книжцi. Вiдповiдь вичерпну й повну. Вона мiстить детальнi та чiткi iнструкцii, доступнi кожному, щоб застосувати iх iз такою ж силою, яку маленька дiвчинка випадково вiдкрила для себе. Будьте уважнi, сконцентруйтесь, i ви точно зрозумiете, яка дивовижна сила врятувала дiвчинку. Ви побачите спалах цiеi сили в наступному роздiлi. Незабаром у цiй книжцi ви знайдете iдею, яка збiльшить вашу сприйнятливiсть i пiдпорядкуе вам ту саму силу, якiй неможливо протистояти. Усвiдомлення цiеi сили може прийти до вас у першому роздiлi чи спалахнути в якомусь iз наступних. Воно може прийти у виглядi окремоi iдеi або як план чи мета. Можливо, вам також доведеться озирнутися назад, у минуле, придивитися до своiх поразок та невдач i зробити певнi висновки, завдяки яким ви зможете повернути те, що втратили через поразки. Коли я описав мiстеровi Дарбi силу, якою несвiдомо скористалася маленька дiвчинка, вiн швидко вiдтворив у пам’ятi тридцять рокiв досвiду продажу страховок i чесно визнав, що своiм успiхом багато в чому завдячуе цiй дитинi. Мiстер Дарбi сказав: «Щоразу, коли надiя вiдступала, я бачив перед собою ту дiвчинку в старому млинi, сповнену рiшучостi й непохитностi, i говорив собi: “Я повинен продати цю страховку”. Бiльшiсть страховок я продав саме пiсля того, як люди казали “НІ”». Вiн також згадав, як колись припустився помилки, зупинившись усього за метр вiд золота. «Але, – сказав вiн, – як виявилось, цей досвiд був не таким уже й поганим. Як то кажуть, лихо не без добра. Вiн навчив мене попри будь-якi труднощi доводити справу до кiнця. Без цього досвiду я б нiчого не досяг у життi». Я не сумнiваюсь, що iсторiю про мiстера Дарбi, його дядька, темношкiру дитину та золоту копальню прочитають сотнi людей, якi працюють у сферi страхування життя. Автор хоче, щоб усi вони зрозумiли: умiння продавати страховки на суму, яка перевищуе мiльйон доларiв на рiк, мiстер Дарбi отримав саме завдяки тому досвiду, який дали йому золоте родовище та маленька дiвчинка. Життя – штука дивна й часто дуже непередбачувана! І успiхи, i невдачi вкорiненi у звичайному досвiдi. І нехай цi пригоди мiстера Дарбi були простими й доволi банальними, та вони визначили його подальшу долю, а тому були настiльки ж важливими (для нього), як i саме життя. Попри гiркий досвiд, мiстер Дарбi отримав користь вiд драматичних життевих подiй, адже проаналiзував iх i засвоiв важливi та цiннi уроки, якi вони йому дали. Але що робити з тими, у кого немае анi часу, анi бажання вчитися на власних помилках у пошуку знань, якi ведуть до успiху? Де i як навчитися мистецтва перетворювати власнi поразки на кроки до успiху? Щоб вiдповiсти на цi питання, я написав оцю книжку. Тут я подаю тринадцять принципiв успiху. Але, читаючи, пам’ятайте, що розшукувану вами вiдповiдь на питання, якi змусили вас задуматися над особливостями буття, ви можете знайти самотужки завдяки роздумам, iдеi, плану або метi, якi можуть раптово спасти вам на думку пiд час прочитання. Одна слушна думка – це все, що вам потрiбне для успiху. Принципи, описанi тут, мiстять у собi найкращi та найефективнiшi методи генерацii корисних iдей. Перш нiж ми перейдемо до опису цих принципiв, вважаю за потрiбне пiдготувати вас морально… КОЛИ ВИ ПОЧИНАЄТЕ БАГАТІТИ, ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ НАСТІЛЬКИ СТРІМКО І З ТАКИМ РОЗМАХОМ, ЩО ВИ НЕ РОЗУМІЄТЕ, ДЕ ТІ БАГАТСТВА ХОВАЛИСЯ ВСІ ЦІ ЗЛИДЕННІ РОКИ. Такi слова вражають, особливо коли ми звикли думати, що багатiють лише тi, хто багато й тяжко працюе. Коли ви почнете ДУМАТИ І БАГАТІТИ, то зрозумiете, що багатство починаеться з вашого душевного стану, мислення й чiткоi мети, а не з особливих чи взагалi хоч якихось зусиль. Вас, либонь, зацiкавить, як досягти саме тiеi рiвноваги душi i розуму, яка притягуе багатство. Я витратив двадцять п’ять рокiв на дослiдження цього питання, проаналiзував понад двадцять п’ять тисяч людей, тому що я також хотiв знати, яким чином люди багатiють. Без цього дослiдження не було б книжки. А тепер звернiть увагу на дещо вкрай важливе. Економiчна криза почалася 1929 року й призвела до найбiльшого за всю iсторiю краху. Та через деякий час до влади прийшов президент Рузвельт, пiсля чого криза пiшла на спад. Як свiтло поступово змiнюе темряву в кiнотеатрi ще до того, як ви це усвiдомили, так само в людей поступово зникае страх i на змiну йому приходить вiра. Стежте уважно, бо, як тiльки ви опануете принципи цiеi фiлософii i почнете iх застосовувати згiдно з iнструкцiями, ваш фiнансовий стан покращиться i все, за що б ви не брались, приноситиме вам користь. Думаете, це неможливо? А от i нi! Одна з головних вад людства – це ставлення пересiчноi людини до слова «неможливо». Ми знаемо всi правила, якi НЕ спрацюють. Ми знаемо, чого НЕ МОЖНА зробити. Ця книжка призначена для тих, хто шукае правила, якi зробили когось успiшним, i тих, хто готовий ризикувати. Багато рокiв тому я придбав дуже хороший словник. Перше, що я зробив, це перегорнув сторiнку зi словом «неможливо» й акуратно ii вирвав. Вам раджу зробити те саме. Успiшними стають тi, хто НАЛАШТОВАНИЙ НА УСПІХ. А невдача спiткае тих, хто НАЛАШТОВАНИЙ НА ПОРАЗКУ. Мета цiеi книжки – допомогти всiм спраглим навчитися перетворювати думки про ПОРАЗКУ на думки про УСПІХ. Інший недолiк бiльшостi людей полягае в iхнiй звичцi судити про все зi свого досвiду, власних вражень i переконань. Хтось, прочитавши це, подумае, що ДУМАТИ І БАГАТІТИ неможливо. Вони не можуть мислити категорiями багатства, бо iхнi думки просякнутi бiднiстю, нуждою, злиднями, невдачами та поразками. Цi нещаснi люди нагадують менi одного вiдомого китайця, який приiхав до Америки навчатись у Чиказькому унiверситетi. Якось ректор Гарпер, зустрiвши цього молодого азiата в студентському мiстечку, зупинився побалакати з ним кiлька хвилин i запитав, що в американцях його вразило найбiльше. «Чому, – вигукнув китаець, – у вас такий неправильний розрiз очей!» Чи не те саме ми говоримо про китайцiв? Ми вiдмовляемося приймати те, чого не розумiемо. Ми помилково вважаемо, що нашi власнi рамки е iстинним мiрилом. Звичайно, у них «неправильний розрiз очей», ТОМУ ЩО ВІН НЕ ТАКИЙ, ЯК У НАС. Мiльйони людей дивляться на досягнення Генрi Форда й заздрять його статкам, генiю чи чому завгодно, що допомогло йому розбагатiти. Можливо, тiльки одна людина на кожнi сто тисяч знае секрет успiху Форда, але, знаючи, надто соромиться або не хоче говорити про нього через його простоту. Одна рiч iдеально проiлюструе вам цей «секрет». Кiлька рокiв тому Форду спало на думку випустити машину з вiдомим нинi двигуном V8. Вiн вирiшив створити двигун на цiлих вiсiм цилiндрiв i наказав своiм iнженерам сконструювати проектний двигун. Креслення було готове, але iнженери в один голос стверджували, що неможливо помiстити в одному блоцi двигуна внутрiшнього згорання цiлих вiсiм цилiндрiв. Форд сказав: «Усе одно робiть». «Але ж, – сказали вони у вiдповiдь, – це неможливо». «До роботи, – скомандував Форд, – працюйте доти, доки не закiнчите, i байдуже, скiльки часу ви на це витратите». Тож iнженери взялися за роботу. Іншого вибору в них було, якщо вони хотiли залишитись у командi Форда. Минуло пiвроку, але нiчого не вiдбулося. Ще пiвроку минуло, так само без змiн. Інженери випробували все можливе, але нiчого не виходило. «Неможливо!» Наприкiнцi року Форд пiдiйшов до своiх iнженерiв, i тi вкотре повiдомили йому, що не знають, як виконати його розпорядження. «Пробуйте далi, – сказав Форд, – я хочу це i отримаю бажане». Тож вони продовжили працювати, i тодi, немов за помахом чарiвноi палички, рiшення було знайдено. РІШУЧІСТЬ Форда вкотре перемогла! Можливо, ця iсторiя вiдтворена не точно, але ii суть збережено. Тож якщо ви хочете ДУМАТИ І БАГАТІТИ, постарайтесь вивести формулу успiху Форда, якщо зможете. Вам не доведеться глибоко копати. Генрi Форд – успiшна людина, котра знае, як правильно застосовувати принципи успiху. Один iз них – це БАЖАННЯ: знання, чого ви хочете. Запам’ятайте цю iсторiю про Генрi Форда, особливо тi рядки, де описано секрет його колосального успiху. Якщо ви в змозi це зробити, якщо ви розпiзнаете основнi принципи, якi зробили Форда багатим, ви зможете досягти такого ж успiху практично в будь-якiй професii, яка вам до душi. Ти – вiльний, ти – «духу свого капiтан, володар своеi долi»,[2 - Рядок iз поезii «Нескорений» Вiльяма Генлi. Перекладач Марiанна Малина. (Прим. перекл.)] тому що… Коли Генлi написав оцi пророчi рядки: «Я – вiльний, я – духу свого капiтан, володар своеi долi», вiн, iмовiрно, хотiв нам донести, що ми е господарями своеi долi та капiтанами власноi душi, адже ми в змозi контролювати власнi думки. Вiн мав би також сказати нам про те, що ефiр, у якому пливе наша крихiтна планета, на якiй ми живемо й метушимося, е формою енергii з неймовiрно високою вiбрацiею; цей ефiр наповнений унiверсальною силою, яка ПРИСТОСОВУЄТЬСЯ до природи нашого з вами мислення та ВПЛИВАЄ на нас у природний спосiб, щоб перетворити нашi думки на iхнiй фiзичний еквiвалент. Якби поет вiдкрив нам цю велику iстину, ми б усвiдомили, ЧОМУ ми е володарями своеi долi та капiтанами власного духу. Особливо вiн мав би наголосити на тому, що ця сила не розрiзняе негативних i позитивних думок, вона дозволить нам матерiалiзувати думки про бiднiсть так само легко, як i думки про багатство. Вiн також мав би сказати про те, що наш мозок намагнiчуеться тими панiвними думками, якi заполонили наш розум, а цi «магнiти» (нiхто не знае як) притягують до нас сили, людей та життевi обставини, якi гармонiзуються з природою наших панiвних думок. Вiн мав би сказати нам, що, перш нiж шалено розбагатiти, ми мусимо зарядити нашi думки великим БАЖАННЯМ достатку i налаштуватися на грошi, доки БАЖАННЯ розбагатiти дасть нам змогу скласти чiткий план, як досягти бажаного. Але поетовi, а не фiлософу, Генлi достатнього було й того, що вiн описав велику iстину в поетичнiй формi, залишаючи тим, хто йде за ним, простiр для iнтерпретацii фiлософського сенсу цих рядкiв. Поступово iстина вiдкрилася сама, i тепер здаеться очевидним, що принципи, описанi у вiршi, розкривають секрет, як отримати владу над своiм фiнансовим становищем. Тепер ми готовi розглянути перший iз принципiв. Будьте готовi до сприйняття iдей i пам’ятайте: iх створила не якась одна людина. Вони нагромаджувалися з життевого досвiду понад п’ятисот людей, якi стали надзвичайно багатими. Цi люди починали в бiдностi, майже без освiти i без зв’язкiв. Вони використали цi принципи, отже, i ви можете застосовувати iх у власних iнтересах. І зробити це буде нескладно. Перш нiж перейти до наступного роздiлу, хочу попередити вас, що вiн мiстить фактичну iнформацiю, яка може легко змiнити ваше фiнансове становище i вже докорiнно змiнила життя двох людей, про яких я розповiм далi. Також хочу, щоб ви знали: стосунки мiж цими людьми i мною настiльки глибокi, що я не мiг знехтувати фактами, навiть якби цього хотiв. Один iз них – мiй найкращий друг уже майже двадцять п’ять рокiв, а iнший – мiй син. Я обрав саме цих двох найближчих менi людей, бо iхнiй надзвичайний успiх е чудовим прикладом усеосяжноi сили принципу, описаного в наступному роздiлi. Майже п’ятнадцять рокiв тому я виступив зi зверненням у Сейлемському коледжi в штатi Захiдна Вiрджинiя. Пiд час виступу я так багато наголошував на цьому принципi, що принаймнi один iз випускникiв не лише його засвоiв, а й зробив частиною своеi фiлософii. Тепер цей молодий чоловiк е членом Конгресу i важливою персоною в нинiшньому урядi. Я саме збирався передавати цю книжку видавцевi, коли отримав вiд колишнього слухача моеi лекцii листа, у якому вiн так виразно висловився про принцип, який буде описано в наступному роздiлi, що я вирiшив поставити його на початку цього роздiлу. Вiн дозволить вам зрозумiти, яких висот ви зможете досягти. Дорогий Наполеоне! Моя праця в Конгресi поглибила моi уявлення про проблеми людей. Тому дозвольте подiлитися своiм досвiдом, який може стати в пригодi тисячам гiдних громадян. Вибачте менi за цю пропозицiю, адже якщо Ви нею скористаетесь, то далi виникне потреба ретельно й вiдповiдально працювати багато рокiв, проте не подiлитися нею я не можу, бо знаю, наскiльки сильно Ви любите допомагати iншим. Якось 1922 року Ви виступали зi зверненням у Сейлемському коледжi, а я саме навчався там у випускному класi. Тодi Ви представили iдею, яка дала менi можливiсть служити громадянам свого штату i якiй я значною мiрою завдячую всiма своiми майбутнiми здобутками. Пропозицiя, яку я маю на увазi, полягае в тому, щоб Ви виклали у своiй книжцi змiст i суть того звернення, з яким колись виступали в Сейлемському коледжi. Цим Ви дасте американцям змогу скористатися Вашим багаторiчним досвiдом роботи з людьми, якi завдяки власному генiю зробили Америку однiею з найбагатших краiн на землi. Пам’ятаю, нiби це було вчора, Ваш чудовий опис методу Генрi Форда – малоосвiченого чоловiка без грошей у кишенi й без впливових друзiв, який досяг неймовiрних висот у життi. Тодi я подумав (навiть ще не дослухавши вашу промову до кiнця), що знайду свое мiсце пiд сонцем, попри всi труднощi, якi менi доведеться подолати. Щороку тисячi молодих людей закiнчують навчання. Кожен iз них шукае такоi ж реальноi пiдтримки, яку я свого часу отримав вiд Вас. Вони хочуть знати, куди iм iти, що робити i з чого починати. І хто, як не Ви, пiдкаже iм правильний шлях? Адже Ви допомогли неймовiрнiй кiлькостi людей розв’язати iхнi проблеми. Якщо у Вас е хоч найменша можливiсть допомогти цим людям, я радив би Вам додати до своеi книжки анкету для самоаналiзу, щоб покупцi могли зробити повне самообстеження i, так само як я колись, багато рокiв тому, спромоглись усвiдомити, що заважае iхньому успiховi. Така допомога дозволила б Вашим читачам побачити загальну та цiлком об’ективну картину iхнiх власних недолiкiв та чеснот, i вони зрозумiли б рiзницю мiж успiхом i невдачею. Це була б безцiнна допомога. Сьогоднi мiльйони людей не можуть повернутися до нормального ритму життя через Депресiю, i я знаю, про що кажу, адже особисто знайомий iз цими людьми. Вони охоче подiлились би з Вами своiми проблемами i послухали б Вашi поради про можливi способи iх розв’язання. Ви знаете проблеми тих, хто стикався з необхiднiстю починати все з нуля. Сьогоднi в Америцi живуть тисячi людей, якi хочуть дiзнатись, як iдеi перетворювати на грошi. Це люди без фiнансового капiталу, якi починають з нуля, до того ж вони мають ще й виходити на точку беззбитковостi. Якщо хтось i може iм допомогти, то це Ви. Коли Ваша книжка вийде друком, я хотiв би отримати перший примiрник, який Ви пiдпишете менi особисто. З найкращими побажаннями,     щиро Ваш,     ДЖЕННІНГС РЕНДОЛЬФ Роздiл 2 Бажання – початок Усiх звершень Перший крок до багатства Коли понад тридцять рокiв тому Едвiн С. Барнс зiйшов iз товарняка в Оранжi, штат Нью-Джерсi, вiн хоч i скидався на жебрака, але мислив наче справжнiй король! Ідучи вiд станцii до офiсу Томаса Едiсона, вiн весь час мрiяв. В уявi вiн бачив себе поруч iз Едiсоном, чув, як звертаеться з проханням дати шанс його МРІЇ ВТІЛИТИСЯ В ЖИТТЯ – ОТОМУ БЕЗМЕЖНОМУ БАЖАННЮ стати дiловим партнером великого винахiдника. Барнсове бажання не було простою надiею! І аж нiяк не забаганкою! То було глибоке i пульсуюче БАЖАННЯ, яке затьмарювало все навколо. Воно було КОНКРЕТНИМ. Його бажання аж нiяк не було спонтанним, коли вiн уперше звернувся до Едiсона. То було едине, про що Барнс мрiяв уже протягом тривалого часу. Спочатку, коли бажання тiльки зародилося в його головi, воно могло бути просто забаганкою, але не тодi, коли вiн з’явився на порозi лабораторii Едiсона. Через кiлька рокiв Едвiн Барнс знову постав перед Едiсоном у тому самому офiсi, де вперше побачив винахiдника. Проте цього разу вже як його дiловий партнер. Його БАЖАННЯ стало реальнiстю. Тепер вiн працював з Едiсоном. Здiйснилася ГОЛОВНА МРІЯ ЙОГО ЖИТТЯ. Тi, хто знае Барнса, заздрять йому, тому що життя дало йому «шанс». Вони бачать лише його трiумф, але й знати не знають, що за ним стоiть. Барнс досяг успiху, тому що в нього була чiтка мета, на яку вiн спрямував усю свою енергiю, силу волi й зусилля. Вiн не вiдразу став партнером Едiсона, але радий був виконувати всю чорну роботу, оскiльки це хоч трiшки наближало його до заповiтноi мрii. Вiн чекав на свiй шанс цiлих п’ять рокiв i таки дочекався. А до того не було анi найменшоi надii на те, що його БАЖАННЯ стане реальнiстю. Усi, крiм нього, вважали його лише черговим гвинтиком у механiзмi пiд назвою «Едiсон», але в його уявi ВІН БУВ ПАРТНЕРОМ ЕДІСОНА КОЖНУ ХВИЛИНУ ЙОГО ЖИТТЯ, з першого ж дня його роботи в офiсi. Це чудово iлюструе силу КОНКРЕТНОГО БАЖАННЯ. Барнс досяг своеi мети, тому що понад усе хотiв бути дiловим партнером Едiсона. Вiн створив план, за яким iшов до своеi мети. Вiн СПАЛИВ ЗА СОБОЮ ВСІ МОСТИ. Вiн плекав свое БАЖАННЯ, доки воно не переросло в одержимiсть i врештi-решт стало реальнiстю. Дорогою до Оранжа вiн не казав собi: «Спробую переконати Едiсона дати менi якусь роботу». Вiн казав: «Я зустрiнуся з Едiсоном i покажу йому, що я прийшов сюди не просто так, а хочу стати його дiловим партнером». Вiн не казав собi: «Попрацюю пару мiсяцiв i, якщо не отримаю бажаного, звiльнюся й пiду працювати деiнде». Проте вiн казав собi: «Головне – почати. Я робитиму все, що скаже Едiсон, i врештi таки стану його дiловим партнером». Вiн не казав: «Я шукатиму iнший шанс, якщо раптом не отримаю того, по що прийшов до Едiсона». Вiн казав: «ЄДИНЕ, чого я справдi хочу в цьому свiтi, – це бiзнес-угода з Едiсоном. Я спалю за собою всi мости й поставлю на карту все свое МАЙБУТНЄ, щоб отримати те, чого прагну». Вiн не залишив собi жодного шансу на вiдступ. Або пан, або пропав! Ось i вся iсторiя успiху Барнса! Колись давно один великий полководець повинен був прийняти важливе рiшення, яке в результатi принесло йому перемогу на полi бою. Вiн якраз планував наступ свого вiйська на могутнього супротивника, кiлькiсть воiнiв якого перевищувала число його бiйцiв. Разом зi своiми воiнами вiн поплив до краiни ворога, а прибувши на мiсце, вiддав наказ спалити кораблi, на яких вони припливли. Звертаючись до своiх воiнiв перед битвою, вiн сказав: «Бачите, як горять нашi кораблi. Це означае, що ми не зможемо покинути цi землi живими, якщо не вийдемо з цiеi битви переможцями! Тож тепер у нас немае вибору – живими або мертвими!» І вони перемогли. Кожен, хто прагне досягти успiху, безперечно, мае бути готовим спалити своi кораблi, знищити всi дороги для вiдступу. Тiльки так можна живити ПАЛКЕ БАЖАННЯ ПЕРЕМОГИ, таке важливе для успiху. Наступного ранку пiсля великоi чиказькоi пожежi[3 - Ця пожежа сталася 1871 року i тривала три доби – з 8 до 10 жовтня. Побороти вогняну стихiю допомiг дощ. Справжню причину займання встановити не вдалося. Вiд вогню загинуло близько трьохсот осiб. Кiлькiсть знищених споруд склала понад сiмнадцять тисяч.] група крамарiв стояла на Стейт-стрит i дивилася на руiни того, що колись було iхнiм майном. Вони радились, чи варто вiдбудовувати будiвлi на згарищi, чи краще покинути Чикаго й почати все спочатку в iншiй, бiльш перспективнiй частинi краiни. Усi, крiм одного, вирiшили виiхати з Чикаго. Крамар, який вирiшив залишитись i вiдбудувати все, показав пальцем на руiни своеi крамницi й сказав: «Панове, ось тут я зведу найкращий у свiтi магазин, i байдуже, скiльки разiв йому доведеться постати з попелу». Це сталося понад пiвстолiття тому. Магазин побудували. Сьогоднi вiн стоiть мов величний пам’ятник енергii думки, вiдомоi нам як ПАЛКЕ БАЖАННЯ. Звiсно, Маршал Фiлд мiг учинити так само, як його колеги-крамарi. Коли на iхню долю випали труднощi, а майбутне вбачалося сумним i понурим, вони не стали йти далi, а попрямували туди, де, на iхню думку, буде легше. Звернiть увагу на вiдмiннiсть пiдходiв Маршала Фiлда та iнших крамарiв. Ця ж ознака вiдрiзняла Едвiна Барнса вiд тисяч iнших молодих людей, якi працювали на Едiсона. Це саме той вододiл, що роздiляе людей на тих, хто досяг успiху, i тих, хто не зумiв. Кожен, хто з вiком розумiе призначення грошей, хоче ними заволодiти. Та одне лише бажання не зробить вас багатим. Проте якщо ви настiльки сильно хочете розбагатiти, що стали одержимi цiею iдеею, то з чiтким планом i наполегливiстю, яка не визнае поразок, ви точно розбагатiете. Метод, завдяки якому ваше БАЖАННЯ розбагатiти знайде свiй матерiальний еквiвалент, мiстить шiсть чiтких практичних крокiв, а саме: Крок перший. Чiтко уявiть собi суму грошей, яку бажаете отримати. Недостатньо просто «хотiти багато грошей». 1. Визначте конкретну суму, яку ви хочете отримати. (Це дiе на психологiчному рiвнi, про що я розкажу в наступному роздiлi.) 2. Вирiшiть для себе, чим ви готовi заплатити за омрiяне багатство. (Пам’ятайте, нiчого не бувае задарма.) 3. Установiть чiтку дату, коли ви плануете розбагатiти. 4. Складiть чiткий план, за яким ви будете здiйснювати свое бажання, й одразу почнiть втiлювати його в життя, незалежно вiд того, готовi ви чи нi. 5. Запишiть на паперi конкретну суму, яку хочете отримати, часовi рамки для цього завдання i те, чим ви готовi заплатити за багатство, а також чiткий план, як отримати бажанi грошi. 6. Читайте свiй план уголос двiчi на день, перед сном i рано-вранцi, щойно прокинетесь. ЧИТАЮЧИ, ВИ ПОВИННІ УЯВЛЯТИ, ВІДЧУВАТИ Й ВІРИТИ В ТЕ, ЩО ВЖЕ ВОЛОДІЄТЕ ГРІШМИ. Важливо дотримуватись усiх шести настанов, а особливо останньоi. Не жалiйтеся, що не можете «уявити себе багатим» до того, як ним насправдi станете. ПАЛКЕ БАЖАННЯ розбагатiти допоможе вам у цьому. Якщо ви настiльки щиро БАЖАЄТЕ розбагатiти, що одержимi цiею iдеею, вам нескладно буде уявити грошi у своiй кишенi. Ваша мета – хотiти грошей настiльки сильно, щоби ПЕРЕКОНАТИ себе в тому, що ви iх отримаете. Лише той, хто «налаштований на багатство», може розбагатiти. Таке «налаштування» означае, що вашi думки настiльки пронизанi БАЖАННЯМ розбагатiти, що ви буквально бачите грошi у своiх руках. Для непосвячених, якi не засвоiли принципiв роботи людськоi думки, такi настанови можуть видатись непрактичними. Тим, хто не бачить сенсу в цих шести кроках, буде корисно дiзнатись, що iстину, яку вони в собi несуть, вiдкрив менi сам Ендрю Карнегi, який починав iз простого робiтника на металургiйному заводi, але якому вдалося попри його скромне походження заробити завдяки цим крокам статки, що перевищили сотню мiльйонiв доларiв. Слiд також зазначити, що кроки, запропонованi тут, ретельно вивчив та схвалив сам Томас А. Едiсон, який вважав iх не лише актуальними в матерiальному планi, але й важливими для досягнення iнших чiтко визначених цiлей. Цi кроки не вимагають вiд вас «тяжкоi працi». Не закликають чимось пожертвувати. Вони не вимагають бути смiшним чи довiрливим. Не потребують великих знань. Але успiшне застосування цих крокiв таки вимагае вiд вас неабияких зусиль, щоб зрозумiти, що багатство не приходить за помахом чарiвноi палички, щасливого випадку чи удачi. Ви повиннi усвiдомити, що тi, хто шалено розбагатiв, спершу багато мрiяли, сподiвались, хотiли, БАЖАЛИ i ПЛАНУВАЛИ. Також ви повиннi затямити тут i зараз, що не зможете по-справжньому стати багатим, ЯКЩО не змусите себе пристрасно БАЖАТИ грошей i ВІРИТИ в те, що вони у вас будуть. Також пам’ятайте, що великi мужi всiх часiв i народiв споконвiку були справжнiми мрiйниками. Християнство мае потужний вплив у всьому свiтi, тому що його творець був великим мрiйником, який бачив та уявляв дiйснiсть у ii духовнiй формi ще до того, як вона набула своеi фiзичноi форми. Якщо ви не можете уявити великi суми, то не сподiвайтесь побачити iх на своему банкiвському рахунку. Нiколи ще за всю iсторiю Америки практичнi мрiйники не мали такоi чудовоi нагоди, як тепер. Шiсть рокiв економiчноi кризи явно постригли всiх людей пiд одну гребiнку. Отже, настав час для нових перегонiв. На кону великi грошi. Правила перегонiв змiнились, тому що ми живемо в ЗМІНЕНОМУ СВІТІ, який, безперечно, сприятливий для мас, тих, у кого були мiзернi шанси на перемогу в умовах Великоi депресii, коли страх паралiзував зростання та розвиток. Але в гонитвi за грошима ми повиннi пам’ятати, що цей змiнений свiт, у якому ми живемо, вимагае вiд нас нових iдей, нових рiшень, нових лiдерiв, нових винаходiв, нових методiв навчання, нових методiв маркетингу, нових книжок, новоi лiтератури, нових радiопрограм, нових iдей для кiно тощо. В основi всього нового та кращого лежить те, що повинен мати кожен, хто прагне перемогти, а саме ЧІТКА МЕТА, усвiдомлення того, що ти хочеш, та велике БАЖАННЯ. Велика депресiя стала завершенням однiеi епохи i поклала початок новiй. Цей змiнений свiт вимагае практичних мрiйникiв, якi можуть i будуть утiлювати своi бажання в реальнiсть. Практичнi мрiйники завжди були й будуть творцями нових цивiлiзацiй. Бажаючи розбагатiти, ми повиннi пам’ятати, що справжнi свiтовi лiдери – це тi, хто зумiв скористатися неосяжними й невидимими силами ще не народженоi можливостi i перетворити цi сили (чи iмпульси думки) на хмарочоси, мiста, заводи, лiтаки, автомобiлi та iншi вигоди, якi роблять наше життя приемнiшим. Толерантнiсть i вiдкритiсть – риси сучасного мрiйника. Той, хто боiться нового, вiд самого початку приречений. Жодна iнша епоха не була настiльки прихильною до першопрохiдцiв, як теперiшня. Звичайно, це не Дикий Захiд, який потрiбно завойовувати, як у часи «критого фургона»,[4 - Американська пригодницька мелодрама режисера Джеймса Круза 1923 року. (Прим. перекл.)] проте перед нами стоiть складне завдання – переробити й переорiентувати фiнансовий та промисловий свiти на краще майбутне. Прокладаючи собi шлях до багатства, не дозволяйте нiкому кепкувати з вашого маленького мрiйника. Для того щоб перемогти на перегонах у цьому змiненому свiтi, ви повиннi наслiдувати фiлософiю великих першопрохiдцiв минулого, чиi мрii привели до того найкращого, чим пишаються цiлi цивiлiзацii, а прагнення стали живою кров’ю нашоi рiдноi краiни, ваших та моiх можливостей, дали поштовх до реалiзацii наших талантiв. Не забуваймо, Колумб мрiяв про незвiданий свiт, поставив на карту все свое життя i таки знайшов його! Великий астроном Коперник уявляв собi розмаiття свiтiв, якi врештi зумiв вiдкрити! І бiльше нiхто не називав його «iдеалiстом» пiсля такого трiумфу. Навпаки, свiт молився на нього, що ще раз доводить нам: «УСПІХУ НЕ ПОТРІБНІ ВИБАЧЕННЯ, НЕВДАЧА НЕ ДОПУСКАЄ ВИПРАВДАНЬ». Якщо те, про що ви мрiете, варте ваших зусиль, i ви вiрите, що досягнете бажаного, не зволiкайте, iдiть до своеi мети! Зробiть ii реальнiстю i нiколи не зважайте на те, що «вони» скажуть, якщо у вас пiде щось не так, адже «вони», мабуть, i гадки не мають, що КОЖНА НЕВДАЧА НЕСЕ В СОБІ ЗЕРНО РІВНОЦІННОГО ЇЙ УСПІХУ. Генрi Форд, не маючи нi грошей, нi освiти, мрiяв про самохiдний екiпаж. Вiн працював iнструментами, що мав пiд рукою, не сподiваючись на раптову вдачу, i сьогоднi результат його мрii поширився цiлим свiтом. Вiн запустив в експлуатацiю бiльше колiс, нiж будь-хто iнший на землi, тому що не боявся йти за своею мрiею. Томас Едiсон мрiяв про лампу, яка б живилась вiд електроенергii, тож почав утiлювати мрiю в життя i, незважаючи на тисячi невдалих спроб, не вiдступив вiд неi, доки нарештi не вдихнув у неi життя. Практичнi мрiйники НІКОЛИ НЕ ЗДАЮТЬСЯ! Велан мрiяв про мережу тютюнових крамниць. Вiн здiйснив свою мрiю, i тепер магазини United Cigar Stores е в Америцi на кожному розi. Лiнкольн мрiяв визволити чорношкiрих iз рабства i йшов до своеi мрii настiльки довго, що мiг i не дожити до того дня, коли об’еднанi Пiвнiч та Пiвдень зробили його мрiю реальнiстю. Брати Райти мрiяли про машину, яка б злетiла в небо. І тепер весь свiт може пiдтвердити, що то була обгрунтована iдея. Марконi мрiяв винайти систему, яка змогла б приборкати невловнi сили ефiру. І вiн мрiяв недарма, адже завдяки йому ми живемо у свiтi бездротових технологiй. Завдяки його мрii всi люди на землi стали рiвними: вiд мешканцiв скромних хатинок до власникiв розкiшних маеткiв – усi стали близькими сусiдами. Це дало президентовi Сполучених Штатiв можливiсть звертатися до всiх одночасно. Мабуть, вам буде цiкаво дiзнатися, що так званi «друзi» Марконi запроторили його до в’язницi, а потiм i до психiатричноi лiкарнi, коли вiн заявив, що розгадав принцип, за яким вiн зможе надсилати повiдомлення за допомогою повiтряних хвиль, без дротiв та iнших фiзичних засобiв зв’язку. Мрiйники сьогодення досягають iще бiльших висот. Свiт звик до нових вiдкриттiв. Ба бiльше, вiн готовий вiддячити кожному мрiйнику, який принесе до цього свiту нову iдею. «Вiд самого початку i впродовж тривалого часу найбiльшим досягненням була мрiя». «Дуб дрiмае в жолудi; птах чекае в яйцi; а в найвищiй мрii душi пробуджуеться янгол. МРІЇ – ТО ЗЕРНЯТА РЕАЛЬНОСТІ». Прокиньтесь, пiдiймiться та повiрте, що ви – мрiйники цього свiту. Ваша зiрка зараз сходить на небеса. Свiтова криза дала вам можливiсть, на яку ви так чекали. Вона зробила людей стриманими, толерантними та бiльш вiдкритими. Свiт дае нам стiльки МОЖЛИВОСТЕЙ, про якi мрiйники минулого й не знали. ПАЛКЕ БАЖАННЯ ДІЯТИ І БУТИ КИМОСЬ е вiдправною точкою кожного мрiйника. Мрii не е плодами байдужостi, лiнi чи вiдсутностi амбiцiй. Свiт бiльше не глузуе з мрiйникiв i не вважае iх iдеалiстами. Та якщо ви iншоi думки, поiдьте до Теннессi, де на власнi очi побачите, чого досягнув мрiйник президент, приборкавши енергiю води. Ще двадцять рокiв тому така мрiя здавалась би справжнiм божевiллям. Ви розчаровувались, потерпали вiд невдач пiд час кризи та вiдчували нестерпний бiль, настiльки глибокий, аж стискалося серце. Але ви повиннi бути мужнiми, адже саме цей досвiд загартував ваш дух, який е частиною вас самих, а це, моi друзi, i е ваша найбiльша цiннiсть. Пам’ятайте, що в людей, якi досягли успiху, не вiдразу все складалося якнайкраще, вони переживали труднощi й потерпали вiд невдач, перш нiж здобули перемогу. Поворотним моментом у життi тих, хто досягнув успiху, зазвичай стае критична мить, проживаючи яку, люди вiдкривають «iнших себе». Джон Баньян написав книжку «Подорож Пiлiгрима», одну з перлин англiйськоi лiтератури, пiсля того як його ув’язнили та жорстоко покарали через його погляди на релiгiю. О. Генрi розкрив свiй талант, який десь тихо спав у глибинах його розуму, пiсля того як потрапив до в’язницi в Коламбусi, штат Огайо. Це ЗМУСИЛО його познайомитися з «iншим собою» та скористатися своею УЯВОЮ, i так вiн вiдкрив у собi чудового автора, а не жалюгiдного злочинця й вигнанця. Життя – дивна i складна штука, та ще дивнiшим е Неосяжний Інтелект, який iнодi примушуе людей потерпати вiд нещасливоi долi та невдач, доки вони не вiдкриють можливостей власного розуму та спроможностi генерувати кориснi iдеi з власноi уяви. Едiсон, винахiдник i науковець свiтового рiвня, колись був «мандрiвним» оператором телеграфноi компанii, зазнав безлiчi поразок, перш нiж нарештi розбудив генiя, який дрiмав у його мозку. Чарльз Дiккенс починав iз того, що клеiв етикетки на баночки з ваксою. Трагедiя першого кохання торкнулася найтонших струн його душi i зробила його одним iз найкращих письменникiв свiту. Наслiдком цiеi трагедii спершу стала поява «Девiда Копперфiлда», а потiм i низки iнших романiв, якi збагатили цей свiт i зробили його кращим. Зазвичай через поразки на любовному фронтi чоловiки прикладаються до чарки, а жiнки морально опускаються; а все через те, що iх не навчили мистецтва сублiмацii сильних емоцiй у щось конструктивне. Гелен Келлер народилася слiпою, глухою та нiмою. Та незважаючи на велику бiду, що спiткала ii, вона назавжди закарбувала свое iм’я в iсторii великих людей. Усе ii життя е доказом того, що жодна поразка не може зламати вас, доки ви не зробите ii своею реальнiстю. Роберт Бернс був безграмотним сiльським хлопчиною, приреченим на злиднi й пияцтво. Але завдяки йому свiт став кращим, бо вiн перетворював прекраснi думки на поезiю, вiн нищив будяки i саджав на iхньому мiсцi троянди. Букер Т. Вашингтон народився рабом, його вадами стали власне походження та колiр шкiри. Його толерантнiсть, вiдкритий розум, МРІЇ допомогли йому залишити по собi добру славу на користь цiлiй расi. Бетховен втратив слух, Мiльтон – зiр, але iхнi iмена такi ж вiчнi, як час, тому що вони мрiяли i втiлювали своi мрii в оформлену думку. Перш нiж перейти до наступного роздiлу, розпалiть у собi полум’я надii, вiри, вiдваги й терпiння. Якщо ви правильно налаштувались i бiльш-менш розумiете описанi вище принципи, то все, про що ви мрiете, прийде до вас, щойно ви будете до цього ГОТОВІ. Ось як Емерсон сформулював цю думку: «Усi прислiв’я, книжки та крилатi вирази, якi е для вас розрадою та опорою, зрештою сягнуть глибин вашоi душi. І кожен друг, не той, якого ви прагнете, але той, що мае велику i нiжну душу, вiдкрие вам своi обiйми». БАЖАТИ чогось i бути ГОТОВИМ отримати це – не те саме. Нiхто не готовий отримати бажане, доки не повiрить у це. Не досить сподiватись чи хотiти, потрiбно всiм серцем ВІРИТИ. Важливо не бути упередженим, адже обмеженiсть наших поглядiв не пускае вiру й вiдвагу в нашi серця. Пам’ятайте: однаковими зусиллями ви або досягнете успiху, багатства та розквiту, або потонете в горi й злиднях. Одна чудова поетка влучно передала цю iстину такими рядками: З Життям угоду склавши, Просила в нього грiш. І от, хоч як старалась, Життя дало не бiльш. Життя – роботодавець Із правилами гри: Як ти платню встановиш — То вже ii бери. Коли б з грошем у жменi Я знала до пуття, Що скiльки я попрошу, Дало б менi Життя![5 - Вiрш американськоi поетки Джессi Б. Рiттенгауз (1869–1948).] Бажання перехитруе матiнку-природу І на завершення цього роздiлу хочу розказати вам про одного неймовiрно особливого чоловiка. Уперше я познайомився з ним двадцять чотири роки тому, за кiлька хвилин пiсля того, як вiн народився. Вiн прийшов у цей свiт без видимих ознак вух, а на вимоги пояснити, у чому справа, лiкар зiзнався, що дитина, ймовiрно, назавжди залишиться глухонiмою. Але я не вiрив лiкаревi, я був батьком своеi дитини. Для себе я вирiшив (i тримав свою думку при собi), що мiй син зможе чути й говорити. Може, природа й послала менi дитину без вух, але вона не могла мене змусити прийняти це як вирiшальну ваду. У глибинi душi я знав, що мiй син буде чути й говорити. Як? Я був упевнений, що вихiд е, i знав, що знайду його. На думку спадали слова безсмертного Емерсона: «Усе, що ми переживаемо, вчить нас вiрити. Ми повиннi лише коритися. Для кожного з нас iснуе настанова; покiрно сприйнявши ii, ми почуемо потрiбнi слова». Потрiбнi слова? БАЖАННЯ! Найбiльше на свiтi я БАЖАВ, щоб мiй син не був глухонiмим. І я нi на мить не вiдмовлявся вiд свого бажання. Ще кiлька рокiв тому я писав: «Ми самi собi ставимо обмеження». І вперше задумався, чи це справдi так. Передi мною на лiжку лежав новонароджений малюк без природного слухового апарата. І хоча вiн мiг навчитись чути й говорити, але ж вiн залишиться з цiею вадою на все життя. Звичайно, вiн не сам на власний розсуд спотворив свiй зовнiшнiй вигляд. Це зробила природа. Вона встановила для нього таке обмеження. Що я мiг зробити? Якимось чином менi слiд було передати синовi свое ПАЛКЕ БАЖАННЯ знайти спосiб чути за вiдсутностi вушок. Коли дитина достатньо пiдросла, щоб iз нею можна було так-сяк взаемодiяти, я вирiшив цiлковито наповнити свою свiдомiсть ПАЛКИМ БАЖАННЯМ «увiмкнути» слух мого сина, щоб матiнка-природа якимись своiми методами зробила це бажання реальнiстю. Усi цi думки роiлися лише в моiй головi, я нi з ким ними не дiлився. Щодня я повторював обiцянку, яку дав собi: не дозволити синовi залишитись глухонiмим. Коли вiн пiдрiс i почав помiчати речi навколо, ми зрозумiли, що вiн трохи чуе. Досягнувши вiку, коли дiти вже починають говорити, вiн навiть i не намагався вимовити слово, але з його поведiнки ми переконались, що вiн хоч трохи, але розрiзняе певнi звуки. І це все, що менi треба було знати! Я був упевнений: якщо вiн може чути, нехай навiть трiшки, то з часом зможе розвинути кращий слух. І тодi сталось те, що дало менi надiю. І то зовсiм несподiвано. Якось ми придбали патефон. Коли наш син уперше почув мелодiю, вiн увiйшов у такий екстаз, що зразу ж привласнив цей диво-пристрiй. Незабаром у нього вже були улюбленi пiснi, серед них «It’s a Long Way to Tipperary».[6 - «Далека дорога до Тiпперерi», маршова пiсня британськоi армii.] Якось вiн програвав цю мелодiю знову й знову, майже двi години поспiль, стоячи перед патефоном i стискаючи зубами край його корпусу. Суть такоi його самостiйно сформованоi звички не була нам до кiнця зрозумiлою, доки через кiлька рокiв ми не дiзнались про принцип «кiстковоi провiдностi» звуку, про який нiколи ранiше не чули. Незабаром пiсля того, як син привласнив патефон, я виявив, що вiн чув мене доволi чiтко, коли я торкався губами його скронi або макiвки. Таке вiдкриття дало менi можливiсть втiлювати в реальнiсть свое Палке Бажання допомогти синовi розвинути його слух та мовлення. На той час вiн уже пробував вимовляти деякi слова. Хоча прогнози не були обнадiйливими, мое БАЖАННЯ, ПІДКРІПЛЕНЕ ВІРОЮ, не знало такого слова, як «неможливо». Виявивши, що вiн чiтко чуе мiй голос, я негайно ж почав навiювати йому бажання чути й говорити. Згодом я також виявив, що дитинi подобалося слухати казки на нiч, тож на роботi я придумував казки, якi б розвинули в ньому уяву, впевненiсть та гостре бажання чути й бути нормальним хлопчиком. Зокрема, була одна казка, яку варто видiлити. Коли я розповiдав ii синовi, вона набувала все нового забарвлення, хвилювала. Ця iсторiя повинна була донести до сина, що його недуга не е перепоною, а, навпаки, несе в собi велику цiннiсть. Незважаючи на те що я вивчив безлiч теорiй, якi наголошували на тому, що КОЖНЕ НЕЩАСТЯ НЕСЕ В СОБІ ЗЕРНО КОРИСНОГО, мушу визнати, я не мав анi найменшого уявлення, як його недуга може стати цiнним надбанням. Однак я не припиняв доносити йому цю iстину у виглядi казок на нiч, сподiваючись, що однiеi прекрасноi митi син зрозумiе, як обернути недолiк на перевагу. Я чiтко усвiдомлював, що не можна компенсувати вiдсутнiсть вух чи природного слухового апарата. Але БАЖАННЯ, зiгрiте ВІРОЮ, вiдкинуло всi сумнiви геть i надихнуло мене продовжувати й не зупинятись. Озираючись назад, на той досвiд, який я здобув, я розумiю, що якби не син i його вiра в мене, ми б не досягли таких чудових результатiв. Вiн вiрив кожному моему слову, i тому я зародив у нього думку, що вiн мае одну велику перевагу над своiм старшим братом i що вона ще не раз стане йому в пригодi. Наприклад, у школi вчителi побачать, що в нього немае вух, i придiлятимуть йому бiльше уваги, будуть особливо прихильнi до нього. Так i було. Його мама домовилася з учителями, що тi придiлятимуть дитинi багато уваги. Я також запевнив його, що, коли вiн достатньо пiдросте, щоб продавати газети (його старший брат на той час саме займався цим), у нього буде велика перевага над братом, бо люди платитимуть йому бiльше за те, що вiн такий розумний i працьовитий хлопчик, хоч i не мае вушок. Ми помiтили, що поступово слух дитини кращав. Крiм того, вiн анiтрохи не соромився своеi вади. Коли йому було близько семи рокiв, вiн уперше довiв, що нашi методи навiювання таки приносять плоди. Декiлька мiсяцiв поспiль вiн благав маму дозволити йому продавати газети, але та нiяк не погоджувалася. Вона боялась, що через глухоту йому небезпечно самому залишатись на вулицi. Тож вiн узяв справу у своi руки. Одного вечора, залишившись удома наодинцi з прислугою, вiн вилiз через вiкно кухнi й попрямував до шевця, який мешкав поруч, щоб позичити в нього шiсть центiв. За цi грошi вiн купив газети, продав iх, потiм знову купив, i так аж до пiзнього вечора. Насамкiнець вiн пiдрахував заробленi грошi, вiддав борг своему «банкiровi» i повернувся додому з сорока двома центами чистого прибутку. Тiеi ночi, прийшовши додому, ми побачили, що вiн уже спить, мiцно затиснувши грошi в маленькiй ручцi. Моя дружина заплакала, коли розтиснула кулачок сина i взяла звiдти монети. Це ж треба! Здавалося зовсiм недоречним плакати через першу синову перемогу. Я ж, навпаки, радiсно засмiявся, бо знав, що мое бажання пробудити в душi дитини вiру у власнi сили дало своi результати. Його мати бачила це по-своему: маленький глухий хлопчик вийшов на вулицю й ризикував своiм життям, щоб заробити грошi. Я ж бачив перед собою смiливого, працьовитого i впевненого в собi маленького бiзнесмена, чия вiра в себе зросла вдвiчi, коли вiн узявся за справу з власноi iнiцiативи й перемiг. Подiя мене потiшила, адже вона засвiдчила винахiдливiсть мого сина, до того ж я знав, що ця риса характеру тепер залишиться з ним до кiнця. Пiзнiше я в цьому переконався. Коли його старший брат чогось хотiв, вiн падав на пiдлогу, розмахував у повiтрi ногами, репетував, але таки досягав свого. Коли ж «маленький глухий хлопчик» чогось хотiв, вiн знаходив спосiб, як заробити грошi, i сам купував собi бажану рiч. Вiн i досi так робить! Мiй власний син навчив мене, що недолiки можуть стати сходинками до гiдноi мети, якщо не сприймати iх як перешкоди й не використовувати як вiдмовки. Маленький глухий хлопчик зумiв закiнчити школу й вступити до коледжу попри те, що зовсiм не чув своiх учителiв, якщо тi не кричали йому на вухо. Вiн не ходив до школи для глухих. МИ НЕ ДОПУСКАЛИ НАВІТЬ ДУМКИ, ЩО ВІН УЧИТИМЕ МОВУ ЖЕСТІВ. Ми твердо вирiшили, що вiн повинен жити, як усi нормальнi люди, i спiлкуватися з нормальними дiтьми. І ми не вiдступили вiд свого рiшення, хоча це й коштувало нам багатьох гарячих суперечок зi шкiльними працiвниками. У старших класах вiн безуспiшно спробував користуватись слуховим апаратом; ми вважали, що це через патологiю, яку в шестирiчноi дитини виявив лiкар Дж. Гордон Вiлсон iз Чикаго, коли оперував йому один бiк голови й виявив, що в хлопчика немае природного слухового апарату. В останнiй тиждень коледжу (через вiсiмнадцять рокiв пiсля операцii) сталося те, що кардинально змiнило його життя. Одного разу вiн скористався iншим слуховим апаратом, який йому прислали на випробування. Вiн довго не наважувався випробувати його, бо вже мав гiркий досвiд iз попереднiм. Нарештi вiн узяв до рук цей прилад, так-сяк помiстив апарат у себе на головi, пiдключив батарею i – о диво! Немов за помахом чарiвноi палички, його давне БАЖАННЯ НОРМАЛЬНО ЧУТИ НАРЕШТІ ЗДІЙСНИЛОСЬ! Уперше в життi вiн чув майже так само добре, як людина з нормальним слухом. Шляхи Господнi незбагненнi. Насолоджуючись Змiненим Свiтом, який став доступним для нього завдяки слуховому апарату, вiн схопив телефон, зателефонував матерi i вперше iдеально почув ii голос. Наступного дня вiн уперше в життi чiтко i ясно чув голоси своiх викладачiв! Ранiше вiн чув iх лише зблизька, коли вони кричали йому на вухо. Вiн чув радiо. Вiн чув фiльми. Уперше в життi вiн мiг спокiйно говорити з людьми, i iм бiльше не доводилося пiдвищувати голос. Вiн опинився в Змiненому Свiтi. Ми не хотiли миритися з помилкою, якоi припустилася природа, i з УПЕРТИМ БАЖАННЯМ змiнили це – змусили природу виправити свою помилку едино можливим способом. БАЖАННЯ нарештi дало результат, але це не була остаточна перемога. Хлопець усе ще мав знайти спосiб, як перетворити свiй недолiк на перевагу такого ж значення. Ще слабко усвiдомлюючи всю важливiсть того, що з ним сталось, але безмежно щасливий вiд того, що знайшов новий свiт звукiв, вiн написав листа виробниковi слухових апаратiв, натхненно описавши свою iсторiю. Щось у його листi, може, навiть прочитане мiж рядкiв, змусило компанiю запросити його до Нью-Йорка. Коли вiн приiхав, його провели заводом, i пiд час бесiди з головним iнженером про Змiнений Свiт вiн загорiвся iскрою натхнення чи iдеею (називайте це як хочете). То був iмпульс думки, який перетворив його недолiк на перевагу i почав приносити дивiденди як у грошах, так i у виглядi радостi для тисяч людей. Суть цього iмпульсу полягала ось у чому: вiн вирiшив, що зможе допомогти мiльйонам глухих людей, якi живуть без слухових апаратiв, якщо придумае, як донести iм iсторiю про свiй Змiнений Свiт. Так, вiн вирiшив присвятити свое життя тому, щоб допомагати людям, якi погано чують. За мiсяць грунтовного дослiдження вiн проаналiзував цiлу маркетингову систему виробника слухових апаратiв та придумав, як розказати глухим людям з усiх куточкiв свiту про щойно вiдкритий ним Змiнений Свiт. Закiнчивши свое дослiдження, вiн узявся складати дворiчний план на основi результатiв своiх дослiджень. Коли вiн показав свiй план компанii, йому вiдразу ж запропонували роботу, щоб вiн змiг утiлити свою мрiю в життя. Коли вiн почав працювати, то й не уявляв, що йому судилося зародити надiю в серцях тисяч глухих людей, якi без його допомоги були б приреченi назавжди залишитись глухонiмими, та дати iм справжне полегшення. Незабаром пiсля того, як вiн почав спiвпрацювати з виробником слухових апаратiв, вiн запросив мене вiдвiдати заняття, яке проводила його компанiя i метою якого було навчити глухонiмих чути й говорити. Я нiчого не знав про таку форму навчання, але вiдвiдав заняття, хоч i був скептично налаштований. Я сподiвався, що це не буде марною витратою часу. Ця презентацiя допомогла менi краще зрозумiти те, що я робив особисто, прагнучи посилити синове БАЖАННЯ нормально чути. Я бачив, як глухонiмих учили чути й говорити, застосовуючи принцип, за яким я понад двадцять рокiв тому рятував свого сина вiд глухонiмоти. Отак завдяки якомусь чудернацькому повороту Колеса Фортуни менi й моему синовi Блеру судилось допомагати ще не народженим, i, як менi вiдомо, ми були единi, хто змiг точно довести: глухонiмоту можна виправити настiльки, що люди, якi страждають на цю недугу, пiсля цього зможуть нормально жити. Так допомогли одному, i так допоможуть iншим. Я анiтрохи не сумнiваюсь, що Блер був би глухонiмим усе життя, якби не ми з дружиною, якби ми не злiпили з нього того, ким вiн е зараз. Лiкар, який навiдав нас пiсля народження сина, сказав, що той, мабуть, нiколи не зможе чути й говорити. Кiлька тижнiв тому лiкар Ірвiнг Ворхес, вiдомий спецiалiст у цiй сферi, ретельно обстеживши Блера, щиро здивувався, наскiльки добре мiй син тепер чуе i говорить, хоча, згiдно з результатами його обстежень, «теоретично хлопчик узагалi не мав би чути й говорити». Але хлопчина таки чуе, попри те що рентгенiвськi знiмки вказують на те, що в його черепi немае жодного отвору, через який звук доходив би до його мозку. Коли я вселив йому БАЖАННЯ чути й говорити, жити, як нормальна людина, цей iмпульс думки якимось незбагненним чином вплинув на матiнку-природу й переконав ii збудувати мiсток над безоднею тишi мiж свiдомiстю мого сина i зовнiшнiм свiтом. Навiть найзавзятiшi медичнi фахiвцi не змогли пояснити цей феномен. З мого боку було б справжнiм блюзнiрством навiть будувати припущення, як природi це вдалося. Було б також непростимо не сказати свiтовi про те, що всiма своiми знаннями я завдячую дивним обставинам. Маю за честь та обов’язок сказати вам, що я вiрю, i не без пiдстав, що немае нiчого неможливого для людини, яка пiдкрiплюе свое БАЖАННЯ мiцною ВІРОЮ. Воiстину, ПАЛКЕ БАЖАННЯ втiлюеться в реальнiсть манiвцями. Блер БАЖАВ нормально чути – i вiн чуе! Вiн народився з вадою, через яку iнша людина вже б опинилась на вулицi з простягнутою рукою. Тепер завдяки своiй недузi вiн отримав змогу допомагати мiльйонам глухонiмих людей, а також роботу, яка забезпечить його фiнансово на все життя. Невинна «брехня», завдяки якiй я переконав мого ще зовсiм маленького сина в тому, що його недуга насправдi може стати для нього великою перевагою, таки виправдала себе. Воiстину, немае на свiтi такого добра чи зла, якi ВІРА та ПАЛКЕ БАЖАННЯ не можуть зробити реальнiстю. А цi почуття доступнi кожному. За весь час роботи з людьми, стикаючись iз рiзними життевими проблемами, я жодного разу не зустрiчав випадкiв, якi б настiльки яскраво демонстрували силу БАЖАННЯ. Автори iнодi помиляються, пишучи про речi, про якi вони мають досить поверховi або неглибокi знання. Менi дуже пощастило перевiрити СИЛУ БАЖАННЯ недугою свого сина. Можливо, це був просто щасливий збiг обставин, адже на кому iншому я мiг найкращим чином пересвiдчитися, наскiльки потужною е сила БАЖАННЯ? Якщо сама матiнка-природа пiдкоряеться бажанню, хiба логiчно гадати, нiби звичайнi люди зможуть протистояти силi, яка стоiть за палким бажанням? Яка ж дивна й неосяжна сила людського розуму! Нам не зрозумiти, як вiн використовуе обставини, людей та предмети в межах своеi досяжностi як засiб утiлити БАЖАННЯ в його фiзичний еквiвалент. Можливо, наука ще вiдкрие цей секрет. Я вселив своему синовi БАЖАННЯ чути й говорити так само, як усi нормальнi люди. І це БАЖАННЯ стало реальнiстю. Я вселив йому БАЖАННЯ перетворити його найбiльший недолiк на його найбiльшу перевагу. І це БАЖАННЯ також здiйснилось. Цей modus operandi,[7 - Метод дii, манера роботи (лат).] який дав такi чудовi результати, неважко описати. Вiн складаеться з трьох дуже важливих чинникiв. По-перше, я ОБ’ЄДНАВ ВІРУ з БАЖАННЯМ нормально чути й передав iх синовi. По-друге, я всiма способами транслював йому свое бажання, невтомно докладаючи чималих зусиль упродовж багатьох рокiв. По-трете, ВІН МЕНІ ВІРИВ! Коли я дописував цей роздiл, прийшла сумна звiстка про смерть мадам Шуман-Гайнк. Один короткий абзац iз некрологу став ключем до розумiння колосального успiху цiеi надзвичайноi жiнки-спiвачки. Я процитую його, тому що вiн розкривае секрет потужностi БАЖАННЯ. На початку своеi кар’ери мадам Шуман-Гайнк прийшла до директора Вiденськоi державноi опери на прослуховування. Але вiн навiть не думав ii слухати. Змiрявши очима цю незграбну й бiдно одягнену дiвчину, вiн не дуже чемно вигукнув: «З таким обличчям i вiдсутнiстю найменших ознак iндивiдуальностi як можна взагалi сподiватися досягти якогось успiху в оперi? Дитинко, облиш цю iдею. Краще купи собi швацьку машинку i йди працювати. ТИ НІКОЛИ НЕ СТАНЕШ СПІВАЧКОЮ». Нiколи – це доволi довго! Директор Вiденськоi державноi опери був обiзнаний з технiкою спiву. Але вiн дуже мало знав про силу бажання, що перетворилося на справжню одержимiсть. Якби вiн знав бiльше, то не помилився б настiльки, засудивши талановиту дiвчину й навiть не давши iй шансу. Кiлька рокiв тому один iз моiх дiлових партнерiв захворiв. З часом йому стало настiльки погано, що довелося покласти його до лiкарнi на операцiю. Коли його везли на каталцi до операцiйноi, я поглянув на нього i задумався: як ця худа i змарнiла людина зможе перенести таку складну операцiю? Лiкар попередив мене, що моi шанси побачити його знову живим практично нульовi. Але так ДУМАВ ЛІКАР. Проте пацiент був зовсiм iншоi думки. Перед входом до операцiйноi вiн прошепотiв менi слабким голосом: «Не хвилюйся, шефе, за пару днiв мене випишуть». Медсестра спiвчутливо глянула на мене. Але пацiент таки пережив операцiю. Коли вже все було позаду, його лiкар сказав: «Його врятувало лише бажання жити. Вiн би не вижив, якби змирився з думкою про смерть». Я вiрю в силу БАЖАННЯ, пiдкрiпленого ВІРОЮ, тому що бачив, як ця сила витягуе людей iз безоднi й пiдiймае до вершин могутностi та багатства; я бачив, як ця сила обманюе смерть i витягуе з того свiту ii жертв; я бачив, як вона допомагала тим, хто пiсля тисячi падiнь пiднiмався i йшов далi; я бачив, як вона дала моему власному синовi нормальне, щасливе та успiшне життя, попри те що природа послала його в цей свiт без органiв слуху. Як можна приборкати i використати силу БАЖАННЯ? Вiдповiдь на це запитання ви знайдете в цьому, а також наступних роздiлах. Цей секрет вiдкриеться свiту наприкiнцi найдовшоi i, мабуть, найпотужнiшоi кризи за всю iсторiю Америки. Резонно припустити, що секрет зацiкавить тих, хто зазнав втрат через кризу, залишився нi з чим, втратив роботу i хоче почати все з нуля. І я маю бажання, щоб цi люди зрозумiли, що всi досягнення, незалежно вiд iх природи й задуму, е результатом ПАЛКОГО БАЖАННЯ. За допомогою якогось дивного, але надзвичайно потужного засобу «психiчноi хiмii», принцип дii якого залишаеться досi прихованим, природа перетворюе iмпульс СИЛЬНОГО БАЖАННЯ на «щось», що не розумiе таких слiв, як «неможливо», i не приймае поразок. Роздiл 3 Вiзуалiзацiя бажань i вiра в досягнення бажаного Другий крок до багатства ВІРА – головний хiмiк нашого розуму. Коли ВІРА та вiбрацiя думки зливаються в одне, пiдсвiдомiсть миттево пiдхоплюе цю вiбрацiю, знаходить ii духовний еквiвалент, який звертаеться до Нескiнченного Розуму, й отримуе вiдповiдь, як у випадку молитви. Найсильнiшими серед усiх позитивних емоцiй е почуття ВІРИ та ЛЮБОВІ, а також СЕКСУАЛЬНИЙ ПОТЯГ. Разом вони створюють ефект «осяяння» думки, чий iмпульс миттево сягае пiдсвiдомостi, набуваючи форми свого духовного еквiвалента – единоi форми, до якоi Нескiнченний Розум е чутливим. Любов i вiра – це психiчний i духовний складники людини, а секс е суто бiологiчним чинником та фiзiологiчною потребою. Унаслiдок змiшування й поеднання цих трьох почуттiв з’являеться прямий зв’язок мiж обмеженим розумом людини i Нескiнченним Інтелектом. Як розвинути вiру Вислiв, який ви зараз прочитаете, дасть вам змогу краще зрозумiти те, наскiльки важливим е принцип самонавiювання, що вiдповiдае за матерiалiзацiю бажань: «ВІРА – це стан душi, який може бути спричинений або створений дiею самонавiювання на пiдсвiдомiсть». Наприклад, для чого ви читаете цю книжку, яка ваша мета? Звичайно, ви хочете навчитись перетворювати БАЖАННЯ як нематерiальний iмпульс думки на його фiзичний еквiвалент – грошi. Дотримуючись настанов, викладених нижче в роздiлах, присвячених самонавiюванню та пiдсвiдомостi, ви зможете ПЕРЕКОНАТИ власну пiдсвiдомiсть у своiй рiшучiй налаштованостi отримати бажане, i це подiе на вашу пiдсвiдомiсть настiльки, що впевненiсть повернеться до вас у виглядi «ВІРИ», а також у формi чiткого плану досягнення бажаних цiлей. Метод, яким людина розвивае ВІРУ, коли ii ще немае, дуже складно описати, майже настiльки, як описати червоний колiр слiпiй людинi, котра нiколи не бачила кольорiв i не мае з чим порiвняти описуване. Вiра – це стан душi, який ви можете розвинути за власним бажанням, опанувавши тринадцять принципiв, завдяки яким вiра розвиваеться свiдомо. Єдиний вiдомий метод свiдомого розвитку почуття вiри – це повторення тверджень, якi зрештою перейдуть у пiдсвiдомiсть. Можливо, для кращого розумiння варто провести паралель iз тим, як люди iнодi стають злочинцями. Як казав один вiдомий кримiнолог: «Коли людина вперше стикаеться зi злочином, вона вiдчувае огиду. Якщо людина протягом певного часу контактуе зi злочинним свiтом, вона призвичаюеться до нього й терпить його. Проте, довго перебуваючи в злочинному середовищi, людина зрештою пiддаеться i приймае його вплив». Іншими словами, будь-який iмпульс думки, який систематично переходить у пiдсвiдомiсть, урештi вкорiнюеться там, а пiдсвiдомiсть так само продовжуе пошуки фiзичного еквiвалента iмпульсу в найпрактичнiший спосiб. Тож задумайтесь iще раз над висловом: «УСІ ДУМКИ, ЗАБАРВЛЕНІ ЕМОЦІЄЮ (назву почуття пiдставити) ТА ПОЄДНАНІ З ВІРОЮ, безпосередньо починають шукати свiй фiзичний еквiвалент». Емоцii, або «почуттевий» складник думок, е важливими елементами, якi надають думцi життевоi сили, енергii, втiлення в дiях. Почуття Вiри, Любовi та Сексуального Потягу разом з iмпульсом думки набагато ефективнiшi, нiж без нього. Не лише iмпульси думки, поеднанi з ВІРОЮ, але також iншi iмпульси, пiдживленi будь-якими позитивними або ж, навпаки, негативними емоцiями, можуть сягнути пiдсвiдомостi i вплинути на неi. Тобто пiдсвiдомiсть утiлюе в життя iмпульс думки негативного або руйнiвного характеру так само легко, як i позитивнi думки. Це призводить до такого дивного феномену, як «невезiння», або «чорна смуга», якого зазнають мiльйони людей. Також багато людей ВІРЯТЬ, що «приреченi» на бiднiсть та поразки якоюсь невiдомою силою, котру вони, як iм ЗДАЄТЬСЯ, не в змозi контролювати. Вони самi е творцями власних «невдач» через своi негативнi ДУМКИ, якi пiдхоплюе пiдсвiдомiсть та знаходить iм вiдповiдний фiзичний еквiвалент. Посилаючи в пiдсвiдомiсть БАЖАННЯ розбагатiти, потрiбно ВІРИТИ в те, що це справдi станеться. Ваше ПЕРЕКОНАННЯ або ВІРА е важливими елементами, якi визначають, як працюе пiдсвiдомiсть. Нiщо не зможе вам завадити «обвести круг пальця» власну пiдсвiдомiсть методом самонавiювання, як це зробив я, коли перехитрив пiдсвiдомiсть свого сина. Щоб ваш «обман» виглядав реалiстичнiшим, поводьтесь так, нiби у вас УЖЕ Є ТЕ, ЧОГО ВИ ПРАГНЕТЕ, коли звертаетеся до пiдсвiдомостi. Пiдсвiдома думка перейде у свiй фiзичний еквiвалент за допомогою найбiльш надiйного та практичного доступного засобу, якщо людина ВІРИТЬ i свято ПЕРЕКОНАНА в тому, що цю думку можна втiлити в життя. Отож тепер у вас е достатньо стимулiв, щоб почати. Завдяки власному досвiду та практицi ви навчитесь поеднувати ВІРУ з будь-якими iмпульсами, якi посилаете в пiдсвiдомiсть. Досконалостi можна досягти практикуючись. Для цього недостатньо простоi теорii. Якщо правда, що злочинцем може стати той, хто пов’язаний зi злочиним свiтом (а це всiм вiдомий факт), то так само людина може розвинути вiру, постiйно переконуючи пiдсвiдомiсть у тому, що вона таки справдi вiрить. Думка пiддаеться впливу. Затямте собi цю iстину, i ви зрозумiете, чому так важливо плекати позитивнi емоцii як основну рушiйну силу вашого розуму та вiдганяти вiд себе негативнi. Розум, у якому домiнують позитивнi емоцii, стае сприятливим середовищем для почуття вiри. Такий розум i буде посилати пiдсвiдомостi iмпульси, якi вона прийме й вiдразу ж почне виконувати. Вiра – це стан душi, який можна викликати самонавiюванням Споконвiку представники рiзних релiгiй наставляють людство на путь iстинну, напучують вiрити в те чи iнше, але вони так i не змогли пояснити людям, ЯК повiрити. Релiгiя не говорить про те, що «вiра – це стан душi, який можна викликати методом самонавiювання». Ми розкажемо про принцип, завдяки якому можна розвинути почуття ВІРИ, коли його ще немае, мовою, доступною i зрозумiлою кожному. Вiрте в себе; вiрте в Безмежнiсть. Перш нiж ми розпочнемо, не зайвим буде ще раз нагадати: ВІРА – це «вiчний елiксир» життя, сили та впливу на iмпульс думки! Це речення варто прочитати раз, i вдруге, i втрете, i вчетверте. Його варто читати вголос! ВІРА – це початок усiх багатств! ВІРА – це пiдгрунтя всiх «чудес» i загадок, якi не пiдлягають науковому поясненню! ВІРА – це едино вiдома протиотрута вiд ПОРАЗКИ! ВІРА – це «хiмiчний» елемент, який у поеданнi з молитвою вiдкривае прямий зв’язок iз Нескiнченним Розумом. ВІРА – це елемент, який перетворюе звичайну вiбрацiю думки, зароджену в обмеженому розумi людини, на ii духовний еквiвалент. ВІРА – це единий стан, який дае людинi можливiсть приборкати й використати космiчну силу Нескiнченного Розуму. КОЖНЕ З ЦИХ ТВЕРДЖЕНЬ МОЖНА ОБГРУНТУВАТИ! І зробити це можна дуже просто й наочно. Уся суть лежить у принципi самонавiювання. Тож зосередьмо нашу увагу на об’ектi самонавiювання, погляньмо, що це таке i як завдяки йому досягнути бажаного. Усiм нам добре вiдомо, що людина зрештою починае ВІРИТИ в те, що постiйно собi навiюе, незалежно вiд того, правда це чи брехня. Якщо людина невтомно повторюе собi брехню, вона врештi сприйме ii за правду. Вона ПОВІРИТЬ, що це правда. Кожну людину творять ДУМКИ, ЩО ДОМІНУЮТЬ у ii головi й полонять ii розум. Думки, якi людина сама собi навiяла i дбайливо плекае, якi вона змiшуе з низкою iнших емоцiй, е рушiйною силою, що спрямовуе та контролюе кожен ii крок, вчинок та дiю! Прочитайте цю дуже важливу iстину: ДУМКИ, ЗМІШАНІ З БУДЬ-ЯКИМИ ЕМОЦІЯМИ, Є «МАГНІТНОЮ» СИЛОЮ, ЯКА ПРИТЯГУЄ СХОЖІ АБО ПОВ’ЯЗАНІ ДУМКИ З ВІБРАЦІЙ ЕФІРУ. Думку, «намагнiчену» емоцiею, можна порiвняти з насiниною, яка, висаджена в родючу землю, проростае, росте й плодоносить, даючи початок безлiчi iнших зернят ТОГО САМОГО ВИДУ! Ефiр – це безмежна космiчна маса вiчноi сили вiбрацiй. Ефiр складаеться як iз деструктивних, так i з конструктивних коливань. У ньому завжди е вiбрацii страху, бiдностi, хвороб, невдач, бiди i вiбрацii розквiту, здоров’я, успiху та щастя, так само в ньому мiстяться звуки сотень музичних акордiв i сотень людських голосiв. І кожен iз них зберiгае власну iндивiдуальнiсть та ознаки, якi можна iдентифiкувати завдяки трансльованим радiохвилям. З тiеi великоi скарбницi ефiру людський розум невтомно притягуе вiбрацii, якi гармонiйно поеднуються з тими, якi ДОМІНУЮТЬ в ньому. Кожна думка, iдея або мета притягуе з ефiрних вiбрацiй безлiч «родичiв», збагачуе ними власну мiць i росте доти, доки не стае домiнантною, ПАНІВНОЮ МОТИВАЦІЄЮ в головi людини, де вона оселилась. Отже, повернiмося назад i постараймося зрозумiти, як зерна iдеi, плану або мети засiваються в наших головах. Усе дуже просто: будь-яка iдея, мета або план може знайти свое мiсце в головi через постiйне повторення. Ось чому я прошу вас записати свою головну цiль, Конкретну Головну Мету, вивчити ii напам’ять i день у день повторювати вголос, доки цi вiбрацii звуку не сягнуть вашоi пiдсвiдомостi. Ми е тими, ким ми е, завдяки вiбрацiям думки, якi виловлюемо в ефiрi й фiксуемо через стимули нашого довкiлля. Рiшуче вiдкиньте весь негативний вплив будь-якого нещасного середовища та побудуйте власне життя за особистими НАСТАНОВАМИ. Урахувавши весь багаж своiх духовних здобуткiв, ви зрозумiете, що найбiльшою слабкiстю е ваша невпевненiсть у собi. Цей недолiк можна подолати завдяки принципу самонавiювання, i тодi невпевненiсть змiниться на вiдвагу. Цей принцип можна застосовувати, просто створюючи позитивнi iмпульси думки на письмi або в пам’ятi, через постiйне повторення iх доти, доки вони не стануть частиною робочого механiзму пiдсвiдомоi частини вашого розуму. Формула впевненостi в собi 1. Я знаю, що можу досягти чiткоi мети в життi, тому ВИМАГАЮ вiд себе постiйно та наполегливо рухатися вперед, у напрямку до мети, i обiцяю не вiдступати й довести все до кiнця. 2. Я усвiдомлюю, що панiвнi думки в моiй головi врештi-решт знайдуть свое втiлення в реальних дiях i поступово перетворяться на зриму реальнiсть. Тому я щодня по пiвгодини зосереджуватиму всi своi думки на тому, ким я хочу стати, створюючи в уявi чiткий образ цiеi людини. 3. Я знаю, що завдяки принципу самонавiювання будь-якi бажання, якi я наполегливо тримаю у своiй головi, врештi-решт обов’язково будуть втiленi за допомогою якихось реальних механiзмiв так, що я отримаю все, чого прагну. Тому я щодня присвячуватиму десять хвилин розвитку ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ. 4. Я чiтко опишу свою КОНКРЕТНУ ГОЛОВНУ МЕТУ в життi й не вiдступлю вiд неi, доки не стану достатньо впевненим у тому, що отримаю бажане. 5. Я цiлком усвiдомлюю, що грошi та статус не вiчнi, якщо в iхнiй основi не закладенi правда i справедливiсть. Тому я не хочу втягуватись у таку взаемодiю, яка не принесе користi всiм ii учасникам. Я успiшно притягуватиму сили, якими хочу скористатись, та людей, з якими хочу спiвпрацювати. Я зроблю так, щоб iншi менi служили, бо мое бажання мае служити iншим. Я вiдмовлюся вiд почуття ненавистi, заздростi, ревнощiв, егоiзму та цинiзму й почну любити всiх людей, адже знаю, що погане ставлення до iнших нiколи не принесе менi успiху. Я зроблю так, щоб iншi повiрили в мене, тому що я вiрю в них i в себе. Я пiдпишуся пiд кожним словом цiеi формули, зафiксую ii в пам’ятi та щодня повторюватиму ii вголос iз цiлковитою ВІРОЮ в те, що поступово вона вплине на моi ДУМКИ та ДІЇ i я стану впевненою в собi успiшною людиною. Ця формула пiдкрiплена законом Природи, секрет якого ще нiхто не змiг розкрити. Вiн спантеличував науковцiв рiзних епох. Психологи називають цей закон природи «самонавiюванням», тож на цьому й погодимось. Не мае значення, як ви називаете цей закон. Важливим е те, що вiн ПРАЦЮЄ на благо людства, ЯКЩО використовувати його конструктивно. З iншого боку, деструктивне застосування закону легко може довести до руйнiвних наслiдкiв. Прочитайте цю дуже важливу iстину: люди потерпають вiд невдач та доживають останнi днi в злиднях i нещастi через негативне застосування принципу самонавiювання. А суть у тому, що АБСОЛЮТНО БУДЬ-ЯКИЙ ІМПУЛЬС ДУМКИ МОЖЕ ПРОЯВИТИСЬ У СВОЄМУ ФІЗИЧНОМУ ЕКВІВАЛЕНТІ. Пiдсвiдомiсть (хiмiчна лабораторiя, де зiбранi всi iмпульси думок, готовi до втiлення в реальнiсть) не розрiзняе конструктивних i деструктивних iмпульсiв думки. Вона працюе виключно з тим, що ми iй навiюемо. Пiдсвiдомiсть утiлить у реальнiсть думки, викликанi почуттям СТРАХУ, так само швидко, як i думки, що викликанi почуттям ВІДВАГИ або ВІРИ. В iсторii медицини ви натрапите на чималу кiлькiсть випадкiв «сугестивного самогубства». Негативне мислення може вбити так само, як петля чи отрута. В одному мiстi на Середньому Заходi один банкiвський працiвник на iм’я Джозеф Грант «позичив» у банку велику суму грошей без вiдома директорiв – i програв iх усi. Одного вечора до банку завiтав ревiзор i взявся перевiряти рахунки. Грант покинув примiщення банку, зняв номер у мiсцевому готелi, а коли за три днi його знайшли в готелi на лiжку, вiн плакав i стогнав, усе повторюючи однi й тi самi слова: «Господи, мене це вб’е! Я не витримаю такого сорому». Невдовзi вiн помер. Лiкарi назвали причиною смертi «ментальне самогубство». Як електроенергiя обертае колiщата механiзму, якщо застосувати ii правильно, або стае причиною пожежi через неправильне використання, так само закон самонавiювання пiдносить на вершину розквiту або штовхае вниз у прiрву нещастя, поразки та смертi, залежно вiд того, як ви його застосовуете. Якщо вашi думки заповнили СТРАХ, сумнiв i невiра в те, що ви зможете вiдкрити доступ до Нескiнченного Розуму i скористатись його силою, то самонавiювання дасть вашiй пiдсвiдомостi завдання втiлити цi сумнiви в реальнiсть. ВИСЛІВ, ЯКИЙ ВИ ЗАРАЗ ПРОЧИТАЄТЕ, НАСТІЛЬКИ Ж ПРАВИЛЬНИЙ, ЯК ТЕ, ЩО ДВІЧІ ПО ДВА ДОРІВНЮЄ ЧОТИРИ! Як вiтер скеровуе один корабель на схiд, а iнший – на захiд, так i ваше самонавiювання веде вас угору або тягне донизу, залежно вiд того, як ви налаштували вiтрила вашоi ДУМКИ. Закон самонавiювання, завдяки якому будь-хто може сягнути небачених вершин успiху, що вражають уяву, добре описаний у цьому вiршi: Якщо думаеш, що ти програв – ти програв. Якщо думаеш, що не посмiеш – то нi. Якщо мрiеш про виграш, не вiрячи, то Ти програеш, повiр менi. Якщо думаеш: буде поразка – то все, Адже в свiтi закон такий: Починаеться успiх не десь вдалинi, А в простiй головi людськiй. Якщо думаеш, що не сягнеш – не сягнеш. Думку вгору веди, а не вниз, Адже вiра потрiбна iще до змагань, Що отримаеш бажаний приз. Перемогу в життi здобува не завжди Хтось розумний, чи сильний, чи гожий. Бо чи рано, чи пiзно виходить вперед Той, хто думае, що переможе![8 - Вiрш американського поета Волтера Д. Вiнтла (опублiкований 1905 року).] Звернiть увагу на слова, написанi великими лiтерами, i ви зрозумiете глибину значення, яке поет хотiв нам донести. Десь у вашiй уявi (або клiтинах вашого розуму) тихо спить зернина успiху, яка, проростаючи, може пiдняти вас до таких вершин, про якi ви навiть i не мрiяли. Як вiртуоз торкаеться струн скрипки – i з них злiтае дивовижна мелодiя, так i ви можете розбудити генiя, що спить у глибинах вашого розуму; вiн поведе вас до мети, якоi ви хочете досягнути. Розмiнявши п’ятий десяток, Авраам Лiнкольн так нiчого й не досягнув у життi. Вiн був мiстер Нiхто Нiзвiдки, доки в його життi не сталася чудова подiя, яка розбудила в ньому генiя, що спав у його серцi та розумi, i яка дала свiту воiстину одного з найкращих людей. Ця «подiя» була сповнена суму та КОХАННЯ. Авраам пережив цi почуття через Анну Рутледж – едину жiнку, яку вiн коли-небудь щиро кохав. Усi знають, що почуття КОХАННЯ дуже схоже на стан абсолютноi ВІРИ, а все тому, що Кохання фактично перетворюе iмпульси думки на iхнiй духовний еквiвалент. Пiд час свого дослiдження автор проаналiзував життя i здобутки сотень видатних чоловiкiв i виявив, що практично за КОЖНИМ ІЗ НИХ стояла жiнка, яка його кохала. Почуття кохання в серцi створюе сприятливий простiр для магнетичного тяжiння, яке приваблюе ще бiльше позитивних вiбрацiй, що витають у просторi. Якщо вас не надто переконала сила ВІРИ, почитайте про тих людей, якi скористались нею. Першим у цьому списку варто поставити Ісуса з Назарета. Християнство – це найпотужнiша сила, яка сама по собi мае вплив на людей. Основою християнства е ВІРА. І не мае значення, скiльки людей викривили чи неправильно зрозумiли значення цiеi надзвичайноi сили, i не мае значення, скiльки вчень та вiровизнань, дуже далеких вiд його головних засад, беруть свiй початок у християнствi. Сама суть Христового вчення та його досягнень, якi тлумачать як «чудеса», у тому, що це саме ВІРА. Якщо «чудеса» iснують, то лише завдяки стану душi, який ми називаемо ВІРОЮ! Деякi вчителi релiгii та чимало людей, якi вважають себе християнами, не розумiють ВІРИ i не мають ii в серцi. Розгляньмо велику силу ВІРИ на прикладi вiдомого в усьому свiтi чоловiка, Магатми Гандi з Індii. Ця людина в усiй iсторii цивiлiзацii е одним iз найкращих прикладiв того, на що здатна ВІРА. У Гандi е значно бiльше влади в руках, нiж у будь-кого нинi, незважаючи на те що в нього немае для цього традицiйних засобiв, таких як грошi, военнi кораблi, армiя та зброя. У Гандi немае дому, гарних костюмiв, але ВІН ТАКИ МАЄ ВЛАДУ. Як йому це вдалось? ВІН ЗРОЗУМІВ ПРИНЦИП ВІРИ, ЯКУ ЗУМІВ ВСЕЛИТИ В СЕРЦЯ ДВОХСОТ МІЛЬЙОНІВ ЛЮДЕЙ. Завдяки впливу ВІРИ Гандi здобув те, чого найсильнiша вiйськова влада на землi не змогла б досягти завдяки армii та вiйськовiй технiцi. Вiн домiгся невимовного успiху, ВПЛИНУВШИ на двiстi мiльйонiв сердець, щоб тi З’ЄДНАЛИСЬ ТА БИЛИСЬ В УНІСОН, ЯК ОДНЕ ВЕЛИКЕ СЕРЦЕ. Яка iнша земна сила, окрiм ВІРИ, може зробити так багато? Настане день, коли i працiвники, i iхнi начальники вiдкриють для себе потенцiал ВІРИ. І цей день наближаеться. Нещодавня криза показала цiлому свiтовi, чим загрожуе ВІДСУТНІСТЬ ВІРИ в бiзнесi. Звiсно, у цивiлiзованому свiтi з’явилося чимало розумних людей, якi засвоiли великий урок кризи. У днi економiчного занепаду люди не раз переконувались у тому, що СТРАХ паралiзуе дiлову та виробничу сфери. Цей досвiд стане поштовхом до появи нових лiдерiв у торгiвлi та виробничому секторi, i вони скористаються настановами Гандi, який свого часу заснував найбiльший в iсторii людства рух на землi. Цi лiдери прийдуть з-помiж звичайних, нiкому не вiдомих людей, якi зараз працюють на металургiйних заводах, шахтах, автозаводах, у великих та малих мiстах Америки. Настав час змiн у сферi бiзнесу, i в цьому немае жодних сумнiвiв! Методи минулого, заснованi на СИЛІ та СТРАХУ, буде витiснено кращими методами ВІРИ й спiвпрацi. Тi, хто завзято працюватиме, матимуть бiльше, нiж щоденну зарплатню; вони отримуватимуть дивiденди вiд бiзнесу, так само як iнвестори; але спочатку iм доведеться БАГАТО ВІДДАТИ своiм роботодавцям i припинити сперечатися й торгуватися, застосовуючи силу, нехтуючи вiдкритими публiчно-правовими переговорами. Вони мають заслужити право на тi дивiденди! Навiть бiльше, i це найголовнiше – ВОНИ ЙТИМУТЬ ЗА ЛІДЕРАМИ, ЯКІ ЗАСТОСОВУВАТИМУТЬ ПРИНЦИПИ МАГАТМИ ГАНДІ. Лише так лiдери зможуть отримати вiд своiх послiдовникiв ЦІЛКОВИТУ вiддачу, що е основою найпотужнiшоi сили. Ця неймовiрна технологiчна доба, у якiй ми живемо й лише починаемо розвиватись, забрала душi в багатьох людей. Лiдери цiеi епохи використовували людей так, наче тi також е бездушними машинами; почасти в тому виннi самi працiвники, якi вели переговори, нехтуючи iнтересами iнших зацiкавлених сторiн, прагнучи тiльки брати й нiчого не давати натомiсть. Гаслом майбутнього стане ЛЮДСЬКЕ ЩАСТЯ І ЗАДОВОЛЕННЯ. І коли цю iстину буде засвоено, новi, щасливi люди пiднiмуть виробництво на досi не бачений рiвень ефективностi порiвняно з епохою працiвникiв, якi виконували свою роботу без ВІРИ та особистоi зацiкавленостi. З огляду на появу потреби у вiрi та спiвпрацi у виробничiй i бiзнесовiй сферах буде цiкаво й корисно проаналiзувати подiю, що допоможе вам краще зрозумiти метод, завдяки якому пiдприемцi та бiзнесмени накопичують величезнi статки: спочатку дати, а вже потiм отримати. Подiя, обрана мною для iлюстрацii, вiдбулася ще в 1900 роцi, саме тодi було засновано металургiйну корпорацiю United States Steel. Читаючи далi, пам’ятайте, що важливi факти з цiеi iсторii допоможуть вам краще усвiдомити, як ІДЕЇ перетворити на грошi. По-перше, величезна металургiйна корпорацiя United States Steel зародилася в уявi Чарльза М. Шваба у формi ІДЕЇ завдяки його УЯВІ! По-друге, вiн поеднав ВІРУ та ІДЕЮ. По-трете, вiн склав ПЛАН, як утiлити ІДЕЮ у фiзичну та фiнансову реальнiсть. По-четверте, вiн почав викладати свiй план у знаменитiй промовi в унiверситетському клубi. По-п’яте, вiн дотримувався свого ПЛАНУ з НЕУХИЛЬНОЮ НАПОЛЕГЛИВІСТЮ, доки той не був виконаний. По-шосте, вiн проклав дорогу до перемоги своiм ПАЛКИМ БАЖАННЯМ стати успiшним. Якщо вам завжди було цiкаво, як люди багатiють, iсторiя створення металургiйноi корпорацii вiдкрие вам цей секрет. Якщо ви все ще сумнiваетесь, що людина може ДУМАТИ І БАГАТІТИ, ця iсторiя розвiе вашi сумнiви, тому що ви з легкiстю розпiзнаете в iсторii заснування United States Steel бiльшiсть iз тринадцяти принципiв, описаних у цiй книжцi. Джон Ловелл розказав зворушливу iсторiю про силу ІДЕЇ, яку надрукували в газетi New York World-Telegram i яку вiн люб’язно дозволив надрукувати тут. Чудова вечiрня промова на мiльярд доларiв Коли ввечерi 12 грудня 1900 року приблизно вiсiмдесят представникiв нацiональноi фiнансовоi елiти зiбралися в банкетнiй залi унiверситетського клубу на П’ятiй авеню, щоб привiтати молодого чоловiка з Заходу, навiть кiлька з тих гостей навряд чи здогадувалися, що стануть свiдками найбiльш значущоi подii в iсторii промисловостi Америки. Дж. Едвард Сiммонс та Чарльз Стюарт Смiт, безмежно вдячнi Чарльзу М. Швабу за щедрий прийом пiд час iхнього недавнього вiзиту до Пiттсбурга, влаштували вечерю, щоб представити тридцятивосьмирiчного «сталевого» чоловiка схiдному банкiвському товариству. Та нiхто й не очiкував, що вiн викличе серед них справжнiй ажiотаж. Хоча його попередили, що нью-йоркським босам буде байдуже до його ораторських здiбностей, i якщо вiн не хоче набридати Стiлнанам, Гаррiманам та Валдербiльтам,[9 - Ідеться про американських мiльйонерiв.] то йому краще звести свою промову до п’ятнадцяти-двадцяти хвилин ввiчливоi балаканини й тим обмежитися. Навiть така поважна особа, як Джон Пiрпонт Морган, що сидiв праворуч вiд Шваба, планував потiшити всiх лише короткочасною своею присутнiстю. А що стосуеться преси та публiки, то сама подiя була настiльки малопомiтною, що наступного дня про неi нiхто i словом не обмовився i в газетах не було про неi жодноi згадки. Отже, двое господарiв та iхнi поважнi гостi пригощались, як зазвичай, обiдом iз семи чи восьми страв i вели стриману розмову. Лише дехто з банкiрiв та брокерiв зустрiчався зi Швабом ранiше, адже його кар’ерне зростання вiдбувалося на берегах рiчки Мононгахiли i нiхто на бенкетi не був як слiд iз ним знайомий. Однак ще до того, як вечiр добiг кiнця, iх – а також Моргана, Володаря Грошей, – немов накрила хвиля гiпнозу, а потому вiдбулося зародження United States Steel – крихiтки на мiльярд доларiв. Шкода, звiсно, що iсторiя не зберегла жодного запису промови Шваба пiд час тiеi вечерi. Дещо вiн запозичив зi свого виступу для схожого зiбраннiя чиказьких банкiрiв. І з того, коли уряд подав позов проти «Сталевого тресту» через покази свiдкiв i вiн виступив iз власним баченням справи, що й надихнуло Моргана на шалену фiнансову активнiсть. Щоправда, ймовiрно, ця промова була «доморослою», не дуже стилiстично грамотною (мовнi тонкощi нiколи не хвилювали Шваба), зате сповненою дотепiв i глибокого розумiння життя. Окрiм цього, вона справила неабиякий ефект на гостей того вечора, якi уособлювали п’ять мiльярдiв доларiв. Пiсля промови гостi сидiли мов завороженi, хоча виступ Шваба тривав аж дев’яносто хвилин. Але пiсля того Морган вiдвiв оратора до вiкна i, звiсивши ноги з високих i не дуже зручних стiльцiв, вони проговорили ще чи не годину. Особиста харизма Шваба сяяла на повну силу, але що дiйсно важливо – це була повноцiнна й чiтка програма, складена ним щодо розширення United States Steel. Багато хто намагався зацiкавити Моргана створенням «Сталевого тресту» за принципом компанiй, якi займалися виготовленням печива, дроту, цукру, гуми, вiскi, олii та жувальноi гумки. Азартний гравець Джон В. Гейтс наполягав на цьому, але Морган йому не довiряв. Брати Мури, Бiлл i Джим (чиказькi бiржовi спекулянти, якi об’еднали двi корпорацii – з виробництва сiрникiв i печива) намагались, але так i не змогли переконати Моргана. Елберт Г. Герi, набожний сiльський адвокат, прагнув заохотити Моргана до спiвпрацi, але був занадто непримiтним для того, щоб вразити його своею персоною. Лише красномовство Шваба настiльки надихнуло Дж. П. Моргана, що вiн чiтко побачив перед собою результат такоi авантюри, а саме створення фiнансовоi корпорацii – проекту, який був шаленою мрiею багатьох любителiв легких грошей. Органiзацiя великих конкурентоспроможних корпорацiй почалася ще 20–25 рокiв тому, i тисячi маленьких й iнодi не дуже успiшних компанiй виявили, що об’еднуватись у великi структури надзвичайно фiнансово вигiдно. У сталеливарнiй промисловостi цей процес розпочався завдяки бiзнес-пiрату Джону В. Гейтсу, який на той час уже органiзував American Steel and Wire Company з мережi невеличких фiрм i на пару з Морганом заснував Federal Steel Company. National Tube та American Bridge – iще двi фiрми Моргана; брати Мури покинули торгiвлю печивом та сiрниками, аби сформувати «Американську групу» з виробництва бляхи, сталевих обручiв i листовоi сталi, а також National Steel Company. Але на фонi колосального тресту Ендрю Карнегi, яким володiли та управляли п’ятдесят три партнери, iншi комбiнацii помiтно програвали. Вони могли скiльки завгодно об’еднуватися на рiзнi лади, але, навiть разом узятi, нiяк не могли вплинути на органiзацiю Карнегi, i Морган знав про це. Дивакуватий старий шотландець так само про це знав. Із вершин свого замку Скiбо вiн спочатку з подивом, а потiм з обуренням спостерiгав за спробами менших компанiй Моргана пробитися в його сферу. Коли ж ситуацiя стала просто нестерпною, Карнегi не на жарт розлютився й завдав удару у вiдповiдь. Вiн вирiшив зайнятись тим же бiзнесом, що i його суперники. Досi його не цiкавили дроти, труби чи сталь. Навпаки, вiн охоче продавав таким компанiям сировину, щоб тi робили з неi все, що завгодно. Але тепер, з допомогою Шваба, вiн планував розбити своiх ворогiв ущент. Саме в промовi Чарльза М. Шваба Морган побачив, як розв’язати проблеми своеi корпорацii. Трест без гiганта Карнегi – зовсiм не трест, або, як казав один письменник, це сливовий пудинг без слив. У вечiрнiй промовi Шваба 12 грудня 1900 року, без сумнiву, мiстився тонкий пiдтекст, але не безпосередне твердження, що величезна корпорацiя Карнегi може перейти пiд крило Моргана. Вiн говорив про свiтове майбутне металургii, про реорганiзацiю компанiй для пiдвищення ефективностi, про вузьку спецiалiзацiю, про утилiзацiю нефункцiональних заводiв, про зосередження зусиль на успiшних об’ектах, про економiю на перевезеннi руди, про адмiнiстративно-господарськi витрати та завоювання зарубiжних ринкiв. Поза тим вiн розказував акулам бiзнесу про те, яких помилок вони припускаються у своiй звичнiй пiратськiй дiяльностi. Вiн дiйшов висновку, що найбiльше вони прагнули створити монополii та пiдвищити цiни, щоб отримувати високi дивiденди. Шваб у дружнiй манерi розкритикував такий пiдхiд. Вiн пояснив своiм слухачам, що недалекогляднiсть такоi полiтики полягае в тому, що вона обмежуе ринок тодi, коли все розширюеться i зростае. Вiн запевнив, що, знизивши цiни на сталь, можна створити ринок, який буде постiйно розвиватись; сталь буде широко застосовуватись, i таким чином можна завоювати велику частину свiтового ринку. Сам того не знаючи, Шваб став таким собi проповiдником сучасного масового виробництва. Так вечiр в унiверситетському клубi добiг кiнця. Морган пiшов додому, роздумуючи про свiтлi перспективи, окресленi Швабом. Сам Шваб поiхав назад до Пiттсбурга керувати металургiйною компанiею Wee Andra Carnegie, а Гарi та решта гостей повернулись до своiх бiржових махiнацiй, очiкуючи наступних крокiв. Чекати довго не довелося. Моргану знадобився тиждень, щоб перетравити пропозицiю Шваба, отриману на десерт того вечора. Дiйшовши висновкiв, що йому не загрожуе жоден фiнансовий розлад, вiн послав по Шваба i виявив, що той доволi стриманий i таемничий. Шваб попередив Моргана, що мiстеру Карнегi не сподобаеться, якщо вiн випадково дiзнаеться: президент, якому вiн довiряе, потай зустрiчаеться з Імператором Волл-стрит – вулицi, по якiй Карнегi заприсягнувся нiколи не ходити. Тодi Джон В. Гейтс запропонував компромiс: Шваб мав «випадково» опинитися в готелi «Белльв’ю» у Фiладельфii, а Дж. П. Морган також «раптово» мав бути саме там. Проте, коли Шваб прибув до готелю, Морган, на бiду, якраз захворiв i залишився вдома у Нью-Йорку, тому на наполегливе прохання старшого чоловiка Шваб рушив до Нью-Йорка i постав бiля дверей бiблiотеки фiнансиста. Сьогоднi деякi спецiалiсти з економiчноi iсторii запевняють, що весь цей спектакль вiд початку до кiнця спланував сам Ендрю Карнегi: поява Шваба на бенкетi, знаменита промова, нiчна недiльна бесiда мiж Швабом i Грошовим Королем були справою рук хитрого шотландця. Істина ж дiаметрально протилежна. Коли Шваба запросили укласти угоду, вiн i гадки не мав, чи захоче Дрiбний Бос – так прозивали Ендрю – вислухати пропозицiю щодо продажу компанii людям, якi для нього аж нiяк не були святими. Але Шваб на переговорах з Карнегi показав шiсть списаних власноруч аркушiв, де детально обчислювалися фактична вартiсть i потенцiйнi прибутки вiд продажу цих металургiйних компанiй, кожну з яких вiн вважав великою зiркою на новому металевому небосхилi. Четверо чоловiкiв усю нiч сидiли над тими цифрами. На чолi був, звiсно, Морган, який твердо вiрив у Божественне Право Грошей. Поруч iз ним сидiв його партнер-аристократ Роберт Бекон – науковець та джентльмен. Третiм був Джон В. Гейтс, якого Морган зневажав через схильнiсть до азартних iгор, але вмiло використовував. Четвертим був Шваб, який бiльше, нiж будь-хто iнший, розумiвся на процесах виготовлення та продажу сталi. За весь цей час нiкому й на думку не спало поставити пiд сумнiв пiдрахунки пiттсбуржця. Якщо вiн казав, що компанiя коштуе стiльки, значить, вона й коштуе саме стiльки. Вiн наполягав на тому, щоб до перелiку ввiйшли виключно тi фiрми, якi вiн назвав. Вiн задумав створити корпорацiю, у якiй би не було iдентичних компанiй, i абсолютно не збирався задовольняти апетити жадiбних друзiв, якi би з радiстю переклали своi компанii на широкi плечi Моргана. Тож вiн навмисно оминув низку великих фiрм, на якi «моржi i теслi» з Волл-стрит давно позирали голодними очима. На свiтанку Морган пiдвiвся з-за столу й випростався. Його все ще турбувало одне питання: – Ви гадаете, що зможете переконати Карнегi продати корпорацiю? – Спробую, – вiдповiв Шваб. – Якщо вам це вдасться, решту справи я вiзьму на себе, – сказав Морган. Поки що все йшло за планом. Але чи пристане Карнегi на таку пропозицiю? І скiльки вiн попросить? (Шваб орiентувався на 320 мiльйонiв доларiв.) Як йому платити? Акцiями? Простими чи привiлейованими? Облiгацiями? Готiвкою? Нiхто не мав змоги зiбрати готiвкою третину мiльярда. Якось у сiчнi Ендрю, вкутаний у кiлька кофт i светрiв, i Чарлi, який без упину теревенив, щоб хоч трохи зiгрiтись, зiбралися пограти в гольф на скрипучому вiд морозу полi Святого Ендрю у Вестчестерi. Але жоден iз них i словом не обмовився про бiзнес, аж доки вони не засiли в затишному теплому котеджi Карнегi, що був неподалiк. А тут, iз тiею ж переконливiстю, яка заворожила вiсiм десяткiв мiльйонерiв в унiверситетському клубi, Шваб почав сипати привабливими обiцянками про чудову пенсiю та незлiченнi мiльйони, що задовольнять якi завгодно примхи лiтнього чоловiка. І Карнегi здався, написавши свою цiну на клаптику паперу й передавши його Швабу зi словами: «Добре, ось за цю цiну продаемо». На аркушi була написана цифра приблизно в чотириста мiльйонiв доларiв, тобто бiльше на вiсiмдесят мiльйонiв, нiж тi триста двадцять, що iх запропонував Шваб за майно, вартiсть якого зросла за останнi два роки. Пiзнiше на палубi трансатлантичного лайнера шотландець iз жалем сказав Моргану: – Треба менi було просити на сто мiльйонiв бiльше… – Якби ви попросили, я дав би, – весело вiдповiв Морган. * * * Звичайно, подiя набула розголосу. Британський кореспондент телеграфував, що вся зарубiжна металургiя «нажахана» цим колосальним об’еднанням. Президент Єльського унiверситету Гедлi заявив, що якщо не регулювати дiяльнiсть трестiв, то «рокiв через двадцять п’ять краiна може очiкувати на появу iмператора у Вашингтонi». Але кмiтливий бiржовий манiпулятор Кiн настiльки вмiло продавав новi акцii, що прибуток склав близько шестисот мiльйонiв, якi з’явились i миттево зникли. Карнегi отримав своi мiльйони, усi залученi партнери Моргана заробили шiстдесят два мiльйони за «труди», i всi «хлопцi», вiд Гейтса до Герi, також одержали свое. * * * Не залишився без винагороди i 38-рiчний Шваб. Його призначили президентом новоi корпорацii, якою вiн керував до 1930 року. Ця драматична iсторiя про «великий бiзнес», яку ви щойно прочитали, е гарним прикладом застосування методу, завдяки якому БАЖАННЯ МОЖЕ ПЕРЕТВОРИТИСЬ НА СВІЙ ФІЗИЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ! Думаю, дехто з читачiв не погодиться з тим, що нематерiальне БАЖАННЯ може знайти свiй матерiальний еквiвалент. Без сумнiву, дехто скаже: «Не можна з НІЧОГО зробити ЩОСЬ!» Проте вiдповiдь – в iсторii виникнення United States Steel. Цю гiгантську органiзацiю утворила у своiй уявi одна людина. План забезпечення фiнансовоi стабiльностi оборудки з залученням металургiйних заводiв визрiв у головi того самого чоловiка. Його ВІРА, БАЖАННЯ, УЯВА, його ЗАВЗЯТІСТЬ урештi-решт стали фундаментом United States Steel. Заводи й технiчне обладнання, якi закупила корпорацiя вже ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ОТРИМАЛА СВІЙ ОФІЦІЙНИЙ СТАТУС, не вiдiгравали суттевоi ролi, але, провiвши ретельний аналiз, ми бачимо, що оцiнна вартiсть об’ектiв, якi закупила корпорацiя, зросла приблизно на ШІСТСОТ МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ тiльки тому, що оцi об’екти опинились у власностi однiеi людини. Іншими словами, ІДЕЯ Чарльза М. Шваба i ВІРА, яка допомогла йому донести цю iдею Дж. П. Моргану та рештi, коштувала приблизно шiстсот мiльйонiв. Нiчогенька сума як на одну ІДЕЮ! Як склалася доля декого з тих, хто заробив мiльйони доларiв на цiй оборудцi, нас зараз не надто цiкавить. Особливiсть цього неймовiрного досягнення в тому, що воно якнайкраще доводить правдивiсть фiлософii, описаноi в цiй книжцi, бо саме ця фiлософiя була основою такоi вдалоi операцii. До того ж ця фiлософiя мае свiй практичний вимiр, адже United States Steel процвiтала як компанiя i стала однiею з найбагатших i найвпливовiших корпорацiй в Америцi, наймаючи тисячi робiтникiв, розробляючи новi методи застосування сталi та вiдкриваючи новi ринки, у такий спосiб пiдтвердивши, що шiстсот мiльйонiв, отриманi Швабом вiд ІДЕЇ, заробленi чесним шляхом. БАГАТСТВО починаеться у формi ДУМКИ! Обмежити його може лише той, у чиiй головi вона зародилася. ВІРА усувае цi обмеження! Пам’ятайте про це, коли наважитесь торгуватися з Життям за цiну пройденого шляху. Пам’ятайте також, що людина, яка створила корпорацiю United States Steel, не була на той час вiдомою. Шваб був лише «П’ятницею» при Ендрю Карнегi, доки не став творцем знаменитоi ІДЕЇ. Пiсля цього його сила, слава та багатство стрiмко зросли. У НАШІЙ ГОЛОВІ НЕ ІСНУЄ ОБМЕЖЕНЬ, ОКРІМ ТИХ, ЯКІ МИ САМІ СТВОРИЛИ. БІДНІСТЬ, ТАК САМО ЯК І БАГАТСТВО, Є НАСЛІДКОМ ДУМКИ. Роздiл 4 Самонавiювання як вплив на пiдсвiдомiсть Третiй крок до багатства САМОНАВІЮВАННЯ (iнша назва «автосугестiя») – термiн, який позначае всi рiзновиди навiювання i стимулiв, що за допомогою них людина самостiйно керуе своею свiдомiстю через посередництво п’яти чуттiв. Це засiб зв’язку мiж свiдомою i пiдсвiдомою частинами нашого розуму. Завдяки панiвним думкам, якi ми пускаемо у свiдомiсть (незалежно вiд того, позитивнi вони чи негативнi), самонавiювання з нашоi волi сягае пiдсвiдомостi та впливае на неi. ЖОДНА позитивна чи негативна ДУМКА НЕ МОЖЕ ПОТРАПИТИ В ПІДСВІДОМІСТЬ БЕЗ АВТОСУГЕСТІЇ, за винятком думок, що витають в ефiрi. Іншими словами, усi нашi вiдчуття проходять через СВІДОМИЙ мислячий розум, який або пропускае iх далi у пiдсвiдомiсть, або самовiльно вiдкидае. Свiдомiсть – це своерiдний фiльтр, який виконуе роль зовнiшньоi охорони перед дверима пiдсвiдомостi. Природа створила людину так, щоб та завдяки п’яти чуттям мала АБСОЛЮТНИЙ КОНТРОЛЬ над усiм, що сягае ii пiдсвiдомостi, але це далеко не завжди означае, що людина ЗДІЙСНЮЄ цей контроль. У багатьох випадках вона зовсiм нiчого НЕ контролюе, i це пояснюе той факт, чому так багато людей живуть у злиднях. Пригадуете порiвняння пiдсвiдомостi з родючим садом, де може вирости густий бур’ян, якщо там вчасно не посiяти насiння культурних рослин? САМОНАВІЮВАННЯ – це контрольна дiя, яка допомагае людинi самовiльно насичувати свою пiдсвiдомiсть творчими думками або, навпаки, дозволяе думкам деструктивного характеру проникати в цей безмежно багатий сад пiдсвiдомостi. Пригадайте настанови з роздiлу про Бажання. Отже, дотримуючись наведених там порад, ви мусите двiчi на день УГОЛОС читати ЗАПИСАНУ фразу про БАЖАННЯ РОЗБАГАТІТИ та ЧІТКО БАЧИТИ й УЯВЛЯТИ у своiх руках грошi, нiби вже ними володiете! Виконуючи цi настанови, ви надсилаете предмет свого БАЖАННЯ прямiсiнько в ПІДСВІДОМІСТЬ з абсолютною ВІРОЮ, що ваше бажання здiйсниться. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=28060789&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом. notes Примечания 1 Фонограф. (Тут i далi прим. ред., якщо не зазначено iнше.) 2 Рядок iз поезii «Нескорений» Вiльяма Генлi. Перекладач Марiанна Малина. (Прим. перекл.) 3 Ця пожежа сталася 1871 року i тривала три доби – з 8 до 10 жовтня. Побороти вогняну стихiю допомiг дощ. Справжню причину займання встановити не вдалося. Вiд вогню загинуло близько трьохсот осiб. Кiлькiсть знищених споруд склала понад сiмнадцять тисяч. 4 Американська пригодницька мелодрама режисера Джеймса Круза 1923 року. (Прим. перекл.) 5 Вiрш американськоi поетки Джессi Б. Рiттенгауз (1869–1948). 6 «Далека дорога до Тiпперерi», маршова пiсня британськоi армii. 7 Метод дii, манера роботи (лат). 8 Вiрш американського поета Волтера Д. Вiнтла (опублiкований 1905 року). 9 Ідеться про американських мiльйонерiв.